Тележурналістка 5 каналу Євгенія Китаїва записала одну історію зі слів українського захисника:
“Ми приїхали в це село і почали займати оборону… Хлопці потрохи копати почали… Не окоп, канєшно, а таке, щоб можна було впасти туди під час обстрілу… Я не знаю, скільки хвилин пройшло, но я тупо о***їв від того, що побачив…
Знаєш, коли у людей городи починаються, всі прив’язують на вєлік до рами лопати і йдуть шось садити… Оце була така сама картина, тільки їхало на мене на цих роверах майже все село… Чоловіки, жінки, всі… Пригнали і дивляться на мене: ну, типу, командуй! Кажуть: “Синку, де копать?..”
У мене відібрало мову… Стою, як телепень, дивлюсь… А вони бігом відкручують свої лопати від вєліків… Я зібрався з духом, кажу: не треба нічого, красно дякую, ми самі впораємось! Но того вже ніхто не чув: лопати пішли в хід.
За кілька днів суне на нас колона кацапської техніки… У мене необстріляні молоді пацани кричать: “Танкі пі***ють…” Тут розвертаюсь, а до нас народ із села хмарою валить і кричить: “Хлопці, танки кацапські пі****ть, шо дєлать, кажіть, як помагать?”
На мене наче відро води крижаної вивернули… Дивлюсь на це і плачу… Волаю їм: “Бігом назад! Ану по хатах!”
Та ніхто й не думає! Кричу знов: “По хатах, б**дь”. А вони пруть з голими руками! Я малих своїх пару смикнув, кажу, розверніть бігом їх додому! Підбігає до мене мужик, 73 роки і каже: “Синку, дай гранату, я все життя комунальником пропрацював і знаю, як комунікації під ліс ідуть, зараз я трубами на перехрестя вискочу, гранату кину і назад в трубу”.
Клянусь, я чуть не здурів з цих людей!
Бій цілий день. Арта крайню вулицю накрила. 25 хат горять, но, слава Богу, всі живі. Ми ж цю техніку довбемо. Вони зрозуміли, що не прорвуться, давай пробувать на нас з флангів. Палимо їхні танки, все що бачимо… Розлітаються їхні т-90… Малі хлопці мої спрацювались, крошать!
Під вечір інтенсивність падає… Відходять скоти… Хлопці малі мої кажуть: “Може, відпочинемо?”. Я собі думаю, потомились хлопці – відпускаю.
Дивлюсь: скидають броню, кидають зброю і пі***ть бігом місцевим хати гасити! Я знов плачу… Ну, можу на це дивиться і сам біжу помагать…
Русняві! Задовбетесь “денацифікувати” країну, де населення бігом біжить будувати для армії укріплення, а армія, як вас розбила, біжить рятувати людям хати.
Тупо зариють вас! Всім вам, фашисти кончені, кінець!”.
- “На своїй землі” – короткометражка, від якої котяться сльози
- “Російський сором”. Щоденник росіянина, який допомагає в Берліні українським біженцям
Post Views: 25