1. Агресія. Якщо не отримуєш того, чого хочеш, несвідомо (інстинктивно) можеш викликати у собі почуття агресії, щоб змусити іншу людину підкоритися тобі. Отже, агресивність допомагає тобі приймати контроль над ситуацією. Злість допомагає взяти гору у суперечці, вирівняти рахунок, помститися за свої невдачі. Злість також можна використовувати для захисту своїх прав. За допомогою гніву даємо противнику зрозуміти, що він має відступити. Злість на себе може бути способом змусити себе щось зробити, взятися за справу чи роботу, якої боїмося. Агресія буває також пусковим механізмом для початку дій (сісти на дієту, наприклад). Або способом покарати себе через невдачі.
2. Сум, туга. Це наш спосіб висловити невдоволення собою, своїми здобутками. А також спосіб відреагувати своє розчарування іншими людьми чи ситуацією. Можливо також формою вияву співчуття. Співчуваєш, що з кимось сталася неприємність, і сумом висловлюєш своє ставлення, свою реакцію.
3. Роздратування. Це слабка форма агресії. З’являється тоді, коли чия поведінка провокує і змушує понервувати. Служить демонстрації невдоволення, зупинення чогось, що нам заважає. Допомагає нам припинити стагнацію та спонукати себе до дії. У всіх випадках за роздратуванням криється бажання взяти ситуацію під свій контроль. Тобто ми дратуємось, коли все робиться не так, як ми сказали.
4. Почуття провини. Це форма покарання. Іноді допомагає нам уникнути відповідальності за промахи. Так, відчуваю провину, каюся, і більше нічого не потрібно робити. Іноді почуття провини є формою вияву переваги: я настільки високорозвинений, що навіть страждаю на свої помилкові вчинки. Почуття провини дуже руйнівна емоція, вона сигналізує, що потрібно щось змінити у собі. Потрібно розібратися, звідки воно прийшло: нав’язане нам вихованням і, отже, безпричинно, чи справді ми зробили щось непривабливе. Тоді треба проаналізувати причину вчинку, щиро вибачити себе та пообіцяти, що таке більше не повториться. Буде добре, якщо ми компенсуємо шкоду або перепросимо перед тими, кого образили.
5. Розчарування. Призначене для вияву невдоволення у тих ситуаціях, коли не отримуємо того, чого хочемо.
6. Страх чи занепокоєння. Ці емоції пов’язані з інстинктом самозбереження. Їхнє завдання – захистити нас, запобігти небезпечним ситуаціям. Страх «малює» картини неприємних сюрпризів та перепон, нашого провалу, банкрутства. Але його завдання – не заважати вам, а допомогти: попередити про небезпеку, показати реальну ситуацію, вказати, де можуть бути підводні камені, щоб ми були готові до труднощів. Тому нерозумно ігнорувати страх і йти напролом. А занепокоєння може бути передчуттям. Варто знайти раціональне зерно у цих емоціях. Тоді вони змінюють полярність, заряджають нас енергією та спонукають до дії.
7. Розпач. З’являється тоді, коли багаторазові спроби і зусилля досягти чогось не принесли бажаних результатів. Розпач – це глибока зневіра, який «дає нам право» відмовитися від подальших спроб.
8. Апатія. Це делікатна слабка форма бунту проти чогось. Виявляють, як правило, ті, хто не має сили чи можливості бунтувати відкрито. Пасивна демонстрація сили та незгоди.
9. Депресія. Також є формою ухвалення контролю. Усуваєшся від справ, випадаєш із потоку життя. Навколишні нічого не можуть від тебе досягти, і змушені взяти на себе твої обов’язки. Іноді депресія є пасивною формою вираження люті. Стає знаряддям витонченої маніпуляції оточуючими, і чудово спрацьовує, викликаючи почуття провини у людини, якій вона адресована.
10. Зневіра. Це означає, що ви повинні дозволити собі зробити перерву в діяльності. Або є наполеглива внутрішня потреба відмовитись від чогось. Можливо, ви просто стомилися.

Радимо також прочитати: Чому не можна придушувати негативні емоції