Із сивої давнини й донині українське весілля не обходиться без короваю – символу сімейного щастя, злагоди, вірності та розуміння між молодятами. Саме тому його мають пекти щасливі у шлюбі жінки. Очолювати процес повинна старша коровайниця – жінка, яка живе з чоловіком в любові та злагоді та має хороших дітей, оскільки вважається, що вона через коровай передає свій сімейний добробут молодятам. Але коровай – не єдиний хліб, який традиційно випікають на весілля. Кожна весільна здоба має своє символічне значення і призначення. Ці традиції треба пам’ятати і відроджувати.
КОРОВАЙ. Подекуди досі при виготовленні короваю дотримуються старовинних звичаїв. Замішуючи тісто, спершу ллють навхрест йорданську воду, кладуть грудочку цукру, аби дрібниці не бачилися великими. Усіх інгредієнтів та прикрас має бути парне число, щоб молодята завжди у парі були. Навіть вода, якою миють від тіста руки, має особливе значення. Її виливають під родюче дерево: щоб вишеньки розвивались, щоб діточки любувались.
КАЛАЧАМИ традиційно обмінюються родини молодят, ними запрошують на весілля, батьки благословляють дітей до шлюбу. Подекуди з калачем ходили від хати до хати запрошувати на весілля, брали з ним шлюб, але не з’їдали, а вішали вдома на стіні як оберіг молодої родини.
ЛЕЖЕНЬ – різновид калача. Його роблять завжди овальним та великим – як із плетінки, так і з цілої довгастої паляниці. Зверху, подібно до короваю, прикрашають оздобами з тіста. Лежень здавна возили молоді до нової родини: молодий – для тещі, молода – для свекрухи. Клали лежень на стіл перед молодятами, а ділили на другий день весілля.
ДИВЕНЬ (верч) – також різновид калача – паляниця з діркою посередині. Через неї молода дивилася на молодого, звідки, очевидно, й походить його назва. Перед тим, як від’їжджати до дому молодого, наречена дивилася на схід сонця крізь дивень, щоб діти були гарними. Коли печуть дивень, загадують, яке буде у молодих майбутнє подружнє життя. Якщо дивень удається, то й життя має бути щасливим.
ШИШКАМИ називають невеликі булочки або прикраси для короваю та калачів, які зазвичай виробляють з коровайного тіста. Розкачують смужку тіста, роблять з одного боку насічки, зубці. Потім стрічку згортають, перевертають зубцями догори і підперізують смужкою тіста. Або ж виробляють у вигляді пташок, невеличких плетінок-калачів. У деяких селах на весілля печуть велику кількість шишок, щоб вистачило обдарувати всіх присутніх гостей, а також дітей і людей, які прийшли на весілля без запрошення.
