«Мам, дивися, фу, Барбі-інвалід! – вигукує дівчинка. – О, а там дивися, товста Барбі! Мам, ти бачила, товста Барбі!».

Кусаю себе за язик. Мовчки чекаю, що скаже мама і продавчиня.

Продавчиня мовчить. Мама починає показувати дитині ляльку з цуценям, яке може ходити в туалет. Дитина хапає струнку білявку з пластиковими цуценятами і біжить до каси.

«Їх привезли нещодавно, – так, наче виправдовується, каже мені продавчиня. – Не дуже беруть цю колекцію. Думаю в Україні вони не зайдуть. Хоч це й дуже сумно».

Хех… «Не зайдуть», – каже.

Чому ж? Просто толерантність треба виховувати. Як і манери за столом. Ви ж не кажете: «Я не вчу дитину їсти виделкою, думаю їй не зайде!». Бодіпозитив давно взяли собі на озброєння іноземні бренди. Про толерантність до людей з інвалідністю навіть не буду починати. Це тільки нам «заходить» як завжди.

Христина Біляковська