• Колись люди не ходили до психологів. І жили.
• Колись люди не розлучалися. Терпіли. Мовчали. Та й взагалі за кого батьки віддали заміж, з тим жила. Б’є – значить любить. Нічого, що п’є. Та всі зраджують. Добре, що не сама.
• Колись жінка народжувала по багато дітей. І справлялася сама. І в хаті, і коло хати. І не мала депресії. І вільного часу. Взагалі часу не мала.
• Колись жили три покоління в одній хаті. В двох кімнатах. І нічого.
• Колись не мали машин. Якось добиралися, куди треба.
• Колись не хворіли так. Здорові були, як бики. І не бігали по аптеках. Колись…

Колись було так…

• Колись ходили на панщину і не знали, що таке заробітна плата. І своє приватне.
• Колись жили 40-50 років і помирали від того, що більше не було сили жити.
• Колись діти через одне помирало при народженні. І ще кілька – до 12 років.
• Колись в сім’ї майже не спілкувалися, бо працювали на господарці 24/7. І не знали, хто ця людина, з якою стільки спільних дітей.
• Колись в армію йшли на 25 років, якщо що.
• Колись тещі-свекрухи так тесали кілки невісткам на голові, що й не хотілося нічого казати. “Кайдашева сім’я” як зразок сім’ї, наприклад. Тому жили в одній хаті, не говорили одне до одного роками і билися через грушу.
• Колись ходили босі, бо були одні чоботи на всіх. І прали лахи в річці. Зимою теж. Їли всі одною ложкою. Чи руками.
• Про депресії не знали, бо мертвого з гробу підносили голоси худоби зранку і голодних дітей. Босих і митих раз на тиждень. А тих, хто збожеволів, називали причинними і не звертали уваги.
• Колись ні читати, ні писати не вміли. Хіба дяк в селі навчив по псалтирю.
• Хворі зуби виривали. Та й усе лікували травами або летально.