Коли ви випромінюєте світло – дратуєте тих, хто живе в темряві

«Заздрість в тисячу разів страшніше голоду, тому що це духовний голод», – Мігель де Унамуно, іспанський філософ.

Ви, напевно, не раз стикалися з ситуацією, коли просто світитеся від щастя, хочете поділитися цим почуттям з усім світом, а у відповідь – лише косі погляди й несхвалення. Чому ваш внутрішній світ так дратує людей, що живуть у темряві?

Дійсно, таке відбувається дуже часто. У нашому житті зустрічаються люди, які буквально наповнені світлом і висвітлюють все навколо, і ті, хто “світить навпаки” – засліплюють нас своєю токсичністю. Найдивовижніше полягає в тому, що ці токсичні «світильники» з’являються саме в той момент, коли ми щасливі й хочемо «обійняти весь світ» – поділяти свою радість з кожним.

«Заздрість в тисячу разів страшніше голоду, тому що це духовний голод», – Мігель де Унамуно, іспанський філософ.

Насправді ви абсолютно не цікавитеся і не потрібні цим людям, точно так же, як і для вас – вони дуже деструктивні. Адже справжні друзі – це ті, хто не тільки підставить своє плече у важку хвилину і підтримає, але і розділить з вами радість і щастя.

Світло і темрява є частиною природи людини. У когось в душі – світло, у когось – тьма, тобто заздрість і злість. Проблема полягає в тому, що нам доводиться спілкуватися з цими «носіями темряви», і як не прикро констатувати – вони отруюють наше «світло». Світло чужих душ буквально ріже їм очі, викликає гнів.

Справа в тому, що деяким людям потрібно відняти у вас світло, щоб відчувати себе краще. Адже в їх душі живе лише зло, а по судинах тече не кров, а заздрість.

Це як гриби, які на вигляд їстівні, а насправді – небезпечні для життя. Те ж саме і з цими злими людьми: вони втираються нам в довіру, клянуться у вічній любові і дружбі, а насправді хочуть лише одного – отруїти. Щоб ми так яскраво не світить, дратуючи своєю радістю і відкритістю.

Але якщо людина не здатна розділити наше щастя, то що ми поруч з ним робимо? Погасити світло – дуже легко, а ось запалити знову – не факт, що вийде. І чим довше ви будете поряд з токсичними людьми – тим складніше повернутися потім до себе колишнім.

Коли у нас радісно на душі, то ми поспішаємо поділитися з тими, кого добре знаємо. Це абсолютно нормальна реакція: хочеться розповісти іншим, що ми знайшли його – своє маленьке щастя на Землі.

Кожен робить це по-своєму. Хтось пише пост у соціальній мережі, хтось – дзвонить і розповідає останні новини, інші – пишуть вірші … Способів дуже багато, але суть одна – ми хочемо розділити свою радість з кимось, щоб і йому стало світліше на душі.

«Я радий, що ви раді, що я радий, що ви щасливі», – Пол Аустер, американський письменник.

У такі хвилини наштовхнутися на невдоволені погляди і зневажливу сопіння – гірше не придумаєш. Радість – як рукою «знімає». Одного тільки виразу обличчя співрозмовника (або інтонації) досить, щоб зрозуміти: наша радість комусь поперек горла.

Тим більше, що ми очікуємо посмішки у відповідь, радісного сміху і захоплення: «О, так це ж просто фантастика! Вітаю, друже! »

Але наш світ зустрічає безпросвітна тьма. Темрява заздрості і недоброзичливості. І світло починає згасати … Наче хтось підрізав крила в польоті. Емоції слабшають, радість кудись випаровується …

Якщо подібне повторюється з вашим другом або коханою людиною в який раз – пора задуматися про те, що ви, власне, робите разом. Щастя дійсно заразно, але тільки для тих, хто теж світитися зсередини.

У «людей темряви» чужа радість викликає дискомфорт і агресію. Тільки не подумайте, що вся справа в вас! Нічого особистого! Їх нездорова реакція пов’язана виключно з їх травмами і комплексами.

Ваш світ повинен світити й висвітлювати цей світ добром і радістю. І люди, що живуть у темряві, не повинні йому заважати. Видаляйте їх сміливо і продовжуйте радіти життю!

Джерело

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook