Консультують лікарі-хірурги МЦ «Боголюби» Олександр Масіков та Святослав Кропивський.
– Як людині зрозуміти, що у неї грижа? На які симптоми варто звернути увагу?
– О. М.: Грижа – це випинання на черевній стінці, яке утворилось внаслідок виходу внутрішніх органів або їх частин в підшкірну жирову клітковину через слабкі місця або отвори в м’язовому шарі передньої стінки живота.
Варто зауважити, що випинання не обов’язково свідчить про грижу. В той же час у повних людей може бути грижа і при цьому відсутнє видиме випинання, тобто його візуально не видно. Тому не потрібно самому собі ставити діагнози, а треба звернутися до лікаря.
– С.К.: Біль також не завжди є ознакою грижі. При будь-яких больових симптомах краще звернутися до лікаря. Тому що до грижі подібні багато інших патологій. Іноді відчуття печіння під час сечопуску плутають із циститом, а його причиною може бути кила. Дуже часто про те, що у людини кила, вона дізнається, коли потрапляє у лікарню із защемленням.
– Що провокує утворення грижі? Хто у групі ризику? У якому віці найчастіше розвивається кила?
– О.М.: Можна сказати, що у групі ризику – усі: як немовлята, так і молодь, люди зрілого та літнього віку. Є багато факторів, які сприяють утворенню кили. Насамперед, анатомічні особливості організму, слабкість сполучної тканини.
– С.К.: Велику роль в утворенні кил відіграє підвищений внутрішньочеревний тиск, який провокує постійний кашель, чхання, підняття вантажів тощо. Тобто ослаблення черевної стінки плюс підвищений внутрішньочеревний тиск у комплексі сприяє утворенню грижі.
– Чи можна вилікувати килу без операції? Чи є якість ефективні ліки, вправи?
– О.М.: Кожна кила мусить бути прооперована, адже вилікувати її будь-яким іншим методом неможливо. Не допомагають ні препарати, ні народні засоби. Щодо вправ, які зміцнюють м’язовий пояс черевної стінки, то вони ефективні для профілактики кили, але не лікування. Якщо грижа вже утворилася, отже, є сформований канал, при фізичних навантаженнях, напруженні черевної стінки ця грижа буде тільки збільшуватися і може защемитися.
– Чи дає результат носіння бандажу? Чим можна таким чином вправити килу?
– О.М.: Основна мета носіння такого бандажу – захист черевної стінки після операції. Його також рекомендують носити у разі, якщо у пацієнта з килою є супутня патологія (наприклад, запальний процес), яку необхідно вилікувати перед плановою операцією. У такому разі, щоб грижа не защемилася, бандаж можна носити до 1–1,5 місяця, доки стан пацієнта стабілізується і його можна буде безпечно прооперувати. Тобто носіння бандажа є тимчасовим заходом.
– С.К.: Тривале носіння бандажа при килі є дуже небезпечним! Річ у тім, що пошкоджена ділянка черевної порожнини заростає сполучною тканиною. Це ускладнює хід операції, призводить до більшої травматизації при хірургічному втручанні, підвищує ризик виникнення післяопераційних ускладнень.
– А якщо грижу не оперувати? Які можуть бути наслідки?
– С.К.: Кила – це бомба із таймером, і ніхто не знає, на який час він встановлений. Хтось може до старості жити із грижею і не мати з нею серйозних проблем. Але врахуйте, що кила постійно і неухильно збільшується і з часом все одно вона дає про себе знати. Людина почувається некомфортно, коли їй доводиться попереду себе у грижовому мішку носити значний вантаж.
– О.М.: Окрім того, в один момент (при кашлі, раптовому напруженні при підніманні чогось важкого тощо) може відбутися защемлення, коли у грижовому мішку затискається частина кишківника. Це призводить до порушення кровопостачання, гострої кишкової непрохідності. Якщо не діяти негайно і не прооперувати хворого у найкоротший термін (протягом 6–8 годин!), частина кишківника може відмерти і доведетьсячастину його видалити.
Тому якщо ви раптово відчули біль у ділянці кили, вона затверділа, треба негайно звернутися у найближчий медичний заклад, в якому є хірургічне відділення.
– Як відбувається підготовка до операції?
– С.К.: Перед плановою операцією потрібно пройти ряд аналізів та обстежень, які підбираються кожному пацієнту індивідуально.
Якщо у людини є супутні патології, при яких хірургічне втручання є надто ризикованим, вони підлягають першочерговому лікуванню. У такому разі планова операції відкладається до часу, коли стан хворого буде стабілізовано.
Інша річ, коли маємо справу із защемленою килою, що є невідкладним станом і вимагає негайного хірургічного втручання. Така операція не може бути відтермінованою.
– Чим відрізняється лапароскопічне лікування кили від звичайної операції? Які його переваги?
– О.М.: Лапароскопічна методика лікування грижі кардинально відрізняється від відкритої. Це дві абсолютно різні операції. Для пацієнта простішою і менш травматичною є лапароскопічна операція. Вона викликає менший післяопераційний біль. Загалом тривалість больового синдрому менша після лапароскопічної, ніж після звичайної операції. Крім того, характерним є коротший період реабілітації, і пацієнт швидше повертається до звичного способу життя. Але головна перевага лапароскопічного втручання, зокрема при килі черевної порожнини, – менший відсоток рецидивів, тобто повторного утворення грижі у цій ділянці, ніж при звичайній операції.
– С.К.: Річ у тому, що при лапароскопічному лікуванні кили тканини не стягують, отвір не зашивають. На його місце накладають штучний імплант, так звану сіточку. Як наслідок, після операції відсутній інтенсивний біль та відчуття дискомфорту, що десь тягне. А також значно нижчий ризик того, що при фізичному навантаженні знову може утворитися кила, тобто менша ймовірність рецидиву.
– У яких випадках найчастіше вдаються до лапароскопічної операції при грижі?
– О.М.: Лапароскопічне лікування гриж можна проводити всім пацієнтам, окрім деяких випадків. Зокрема, лапароскопія не рекомендована пацієнтам із паховою грижею при надлишковій вазі тіла. Також лапароскопію не роблять після певних операцій на черевній порожнині, коли є висока ймовірність спайкового процесу.
Не рекомендоване лапароскопічне лікування кил жінкам дітородного віку, які планують народжувати. Після такої операції під час вагітності внаслідок розтягу черевної стінки можливий дискомфорт, відчуття болю. Тому жінкам дітородного віку краще робити операцію відкритим способом без використання будь-яких синтетичних матеріалів.
При маленьких пупкових грижах ми рідко вдаємося до лапароскопії. Їх можна прооперувати через маленький розріз. Тож немає сенсу вдаватися до більш дорогого хірургічного втручання.
– Скільки часу триває реабілітація після операції?
– С.К.: Через дві доби після лапароскопічної операції пацієнт може повертатися додому. Упродовж чотирьох тижнів йому не рекомендовано піднімати вантажі понад 5 кг, потрібно утриматися від фізичних навантажень, а також не відвідувати сауну і басейн. У разі хірургічного лікування вентральної або пупкової кили необхідно впродовж місяця носити бандаж. За цей час імплантат остаточно зафіксується організмі.
– Що порадите людям із килою?
– О.М.: Рекомендую якнайшвидше вибрати підходящий час, звернутися до хірурга і запланувати операцію. Інакше можна мати проблеми у найменш доречний момент: перед відпусткою, весіллям, хрестинами абощо.
Медичний центр «Боголюби»
Адреса: Луцький р-н, с. Тарасове, вул. Лісова, 1б
Тел.: (0332) 20-07-02
(099) 44-55-404
(067) 851-79-38
Е-mail: [email protected]
Сайт: bogolybu.com.ua
