Одного разу ваш примхливий малюк виросте, й істерики залишаться далеко в минулому. Він навчиться сам одягатися. Спочатку ви будете вибирати і розкладати для нього одяг, а потім він почне і це робити сам. А потім, можливо, він взагалі не захоче носити те, що ви купили без нього, і буде сам вибирати речі в магазині.
Коли ви захворієте, вам не доведеться з температурою піклуватися про дитину. Навпаки, ви відчуєте полегшення від того, що вдома є рідна людина. Нехай їй десять або дванадцять років, але вона зможе зробити вам чай, принести ліки, поспівчувати.
Одного разу ви вже не будете подрібнювати їжу для малюка у блендері. Потім ви перестанете готувати йому окремо. Ще пізніше встанете зранку і виявите, що діти самі насмажили млинців для всієї родини.
Одного разу вам уже не доведеться заколисувати малюка або годувати його грудьми, щоб укласти спати. Ви будете просто лежати поруч. Потім – сидіти поруч. Потім – просто будете цілувати його на ніч. А потім він стане лягати пізніше за вас, адже потрібно ще доробити уроки, почитати цікаву книжку, посидіти в інтернеті.
Одного разу він почне говорити цілими реченнями, потім принесе вам записку: «Мама я тебе лубу». А потім, можливо, вже він буде пояснювати вам, як працює ця нова комп’ютерна програма.
Одного разу ви зміните візок-люльку на візок-тростинку, потім – на велосипедик з ручкою, потім виберете дитячий самокат… Потім ваш син або дочка стане кататися на великому велосипеді так швидко, що ви не будете за ним встигати. Одного разу він заїде в незнайомий двір, і ви будете довго його шукати і хвилюватися. А потім він візьме велосипед і поїде з хлопцями кататися сам.
Зараз діти вимагають дуже багато вашої уваги, але одного разу ви захочете поговорити з ними, а кожен буде зайнятий своїми справами – уроками, планшетом, друзями…
Зараз, коли ви зустрічаєтеся з подругами, кожна здебільшого зайнята тим, що ловить свою дитину або виправляє її поведінку. Але одного разу ви зможете пити чай на кухні і розмовляти годинами, а діти будуть гратися без вас.
Зараз ви змушені час від часу розважати малюка. Гратися, розповідати, читати, відповідати на запитання… Ви відчуваєте себе наче в театрі одного актора. Але одного разу діти запросять вас у свою кімнату і самі покажуть вам спектакль. Вони будуть співати, танцювати, розповідати вірші, а ви – тільки дивитися і слухати.
Зараз ви вчите свою дитину робити безкінечні пасочки і копати ямки в піску, але одного разу їй буде надцять років, і ви будете вчити її фарбуватися: так, щоб і не яскраво, і зі смаком… Адже в класі всі дівчатка вже фарбуються, попереду ВНЗ і доросле життя.
Зараз ви вчите малюка знайомитися на дитячому майданчику, але скоро будете знайомитися з хлопцем дочки. Або з дівчиною сина. Зазвичай для мам простіше перше, а для тат – друге.
Одного разу ви візьмете дитину за ручку і відведете в дитячий садок, спочатку на годину, потім на дві, потім на півдня… А потім і на цілий день. А якось ви прийдете по неї ввечері, а вона скаже: «Можна, я ще пограюся?»
Спочатку ви будете проводжати її в школу і зустрічати після уроків. Потім – проводжати тільки до паркану школи. Потім вона буде ходити в школу сама. А потім – відводити заодно і молодшу сестру.
Зараз ви, можливо, відчуваєте полегшення, коли дитина залишається в гостях у бабусі. Але потім ви захочете, щоб вона побула ввечері вдома: щоб поспілкуватися, допомогти в домашніх справах, погратися з меншенькими.
Дитина стане вашим помічником, якого можна попросити піти в магазин, в аптеку, на пошту. А потім у неї вже будуть свої справи і своє життя, і ви будете її бачити тільки увечері. У кращому разі.
Одного разу ви з гордістю одягнете річ, сплетену дочкою, повісите на стіну картину, намальовану сином, прийдете на концерт свого музиканта або на змагання свого спортсмена.
Зараз малюк тицяє вам у ніс гумову грушу і суне в рот «ліки», граючись в лікарню. Але, можливо, коли-небудь ви самі звернетеся до свого дорослого сина, лора або стоматолога.
Зараз ви, можливо, ростите дітей-одноліток. Ви вибивається з сил, кожен день відбувається одна й та ж круговерть. Але одного разу їм буде вже не два і три роки, а сімнадцять і вісімнадцять, і ви поїдете з вашими дорослими дітьми в подорож. Вони будуть вільно розмовляти англійською за кордоном, а на лижах кататимуться краще за вас. А потім вони стануть зовсім дорослими, і ви нудьгуватимете за малюками, і будете просити їх скоріше народити вам онуків.
Одного разу ваша дитина піде у школу, а ви залишитеся вдома. І вам стане навіть якось нудно в незвичній тиші квартири. Ви зможете, нарешті, причепуритися, зайнятися своїм хобі, спокійно подивитися фільм… Але чомусь велику радість принесе вам не це, а той момент, коли всі повернуться додому.
Катерина ЗАДОЯНА, мама трьох дітей
