Чинити опір дитячим істерикам – нелегко. Але чомусь здається, що мами, які обрали покірне потурання примхам за основу виховання, – ліниві матері. Їм просто не хочеться або й ніколи вникнути у справжню причину криків та сліз – зате вони завше готові позбутися проблеми за допомогою мультиків, цукерки чи нової іграшки. Найважливіше – усунути зовнішні вияви дитячого невдоволення, але в такий спосіб не уникнути причин внутрішніх. Це дуже нагадує лікування симптомів, які не стосуються справжніх причин виникнення хвороби.
“Ні!” означає “Ні!!!”
Практично будь-яка істерика – результат батьківського потурання. Малюк не отримує бажаного, заходиться криком, і мати – через жаль до нього чи через сором перед оточенням – дає йому те, що вона просить, навіть якщо це давним-давно заборонена мамою ж річ. Чому б не спробувати – задля різноманітності! – пошкодувати себе, а не маленького принца?
Може, це й дивно, але мам, які вміють сказати „ні”, і мам, які не забувають про свої справи, діти люблять і поважають набагато більше, ніж поступливих і зі всім згодних! Виховання в межах „розумної строгості” навряд чи може нашкодити дитині, а ось принести користь – поза сумнівом. Хоча подруги не втомлюються звинувачувати таких мам у надмірній строгості до своїх дітей, це не так. Вони їх дуже люблять і не пропускають нагоди приголубити їх, погладити по голівці, поцілувати. Але є речі, які не прийнятні за жодних обставин! Їх небагато – адже насправді забороняти дитині потрібно аж ніяк не все, але вже коли йдеться про заборону – потрібно поводитися послідовно і не суперечити власним словам. Чим раніше дитина зрозуміє закони сучасного світу, тим легше їй доведеться в майбутньому, коли рятівна батьківська рука перестане бути такою.
Розбещених дітей було багато в різні часи. Причин тому – море: це й слабке здоров’я малюка, і побоювання за нерви маляти. Окрім того, дітей часто балують немолоді батьки, які довго чекали на появу дитини, а тепер трусяться над кожним кроком чада. Дуже важливо не переборщити – це може завдати непоправного удару психіці дитини і негативно відобразитися на характері.
Секретом виховання ділиться мама трьох дітей, психолог Ірина Самолюк: “На морі минулого літа я бачила маленьку дівчинку Христю, яка маніпулювала своєю мамою зі вмінням людини, яка пройшла повний курс нейролінгвістичного програмування. Мама плакала від донечки вголос, але й далі принизливо виконувала всі її захцянки. Приміром, доня відмовлялася їсти. Їй не подобалася жодна страва із запропонованих у ресторані – вона навіть била тарілки, не кажучи вже про нелюдський репет, що оглушував усіх присутніх.
Як би я вчинила на місці Христининої мами? Вивела б доньку з-за столу, а потім і з ресторану також – не варто робити дитині зауваження привселюдно. На вулиці заспокоїла б, але спокійним і твердим голосом сказала б, що їсти ми не будемо зовсім. До вечора. Жодних „шматків” – ні тістечок, ні фруктів, ні соку, ні-чо-го! Думаю, до вечора Христинка сиділа б за столом і, зголоднівши, поглинала б усе, що їй запропонували б. А мама Христини поводилася зовсім по-іншому. Вона благальним голосом просила дитинку скуштувати заморських солодощів чи з’їсти бодай шматочок торта. Все це тривало два тижні поспіль, і до кінця перебування на курорті Христинина мама втратила терпець – налупцювала доньку просто в ресторані”.
Ви, до речі, ніколи не звертали уваги на європейських дітей? Адже ці діти, незважаючи на більш ніж юний вік, поводяться дуже пристойно і навдивовижу мало капризують при тому, що мами не смикають їх, коли треба й коли ні, окрім того, вкрай рідко підвищують голос. Жодних секретів, тільки розумна строгість!
І ще одне – маля має довіряти вашому слову і знати, що ви його обов’язково дотримаєтеся. Сказали „ні”, отже, виконуйте обіцянку. Якщо ви просто лякаєте дитину покаранням, то це хибна практика: з часом дитина почне пропускати погрози повз вуха. Втім, потрібно виконувати будь-які свої обіцянки – і якщо ви пообіцяли нагороду, то зобов’язані дотримати слова. І тоді дитина поважатиме вас і зважатиме на вашу думку. А ваша стримана похвала (якщо заслужила!) стане для неї радісною і дуже важливою подією!
