– Так сталося, що, коли Оля народилася, я мусила лишати її вдома з нянею, а сама, щоб забезпечити сім’ю, багато працювала, – розповідає СіДу мама диво-дівчинки з Києва Олена Олександрівна. – Втім, як з’ясувалося, няня з донькою не гралася, от малеча й забавлялася сама. І чим, гадаєте? Читанням! Обкладе себе книжками – і нумо їх розглядати…

Ми доволі довго носили памперси, тож Оленка вказувала на літери на підгузниках й випитувала: «А сьо то за буква?..» Вже з трьох років Оля читає достатньо великі тексти, а з чотирьох найкращим подарунком для неї є енциклопедія.

А згодом дівчинка стала навчатися техніки швидкого читання, тож нині їй підвладна швидкість 4800–5000 слів за хвилину…

– Хочу, щоб ви зрозуміли: я не читаю навмання, не думаючи, бо оте швидко прочитане можу докладно переказати. Просто маю хорошу пам’ять, – каже 12-річна бібліоман, як вона сама себе називає. – А ця унікальна здібність допомагає економити час для відвідин драмгуртка – хочу стати актрисою…

Ольгу завжди цікавили серйозні книжки. Почала з дитячих енциклопедій, а нині не буває й дня, щоб не взялася за книжку. Вони не лише на полицях, а й на ліжку, столі, підлозі… Найцікавіші твори дівчинка цитує цілими сторінками!

До методики швидкісного читання Оля вдається нечасто, бо коли читає собі на втіху, то робить це як усі любителі літератури. Нині її цікавить творчість Конан Дойля, Б’янки, Едгара По.

У школі дівчинка вчиться на відмінно. Каже, що залюбки виконує домашні завдання, вміє усно множити двозначні числа (за це здобула перший спортивний розряд) і невдовзі візьметься за тризначні.

– Ще й вірші нещодавно почала писати. Серйозні, філософські, – каже мама. – Знайомі не вірять, що дитина так може висловлюватися. А я рада, що Оля завше щось робить і не має часу на пустощі.