Якщо ви ГОВОРИТЕ РОСІЙСЬКОЮ – це не тому, що ви спілкуєтесь мовою ваших предків, це лише тому, що колись, дуууже давно, ваша прапрабабуся чи прадідусь були привезені з росії на виморені голодом землі, або ще давніші родичі ТУПО ПЕРЕЙШЛИ НА РОСІЙСЬКУ в результаті тотальних заборон зі сторони північного сусіда.

Бо кожен знає: спочатку щезає мова – потім народ.

ВАШІ ПРАДІДИ ПОПАЛИ ПІД ДЕГРАДАЦІЮ в наслідок цілого ряду подій проти нашої мови.

Дивлюсь на себе в дзеркало й бачу очевидне, явне старіння за дуже короткий час.

Я лише можу.., вірніше НЕ можу уявити собі наскільки змінились зовні й внутрішньо жителі Харкова, Маріуполя, Київщини чи Чернігівщини. Це є біль, який неможливо описати. Розумію.

Але зрозумійте і ВИ що мова, якою ви звикли користуватись (практично поголовно), є частиною нищення України (якби це жахливо не звучало).

МОВА – ЦЕ ТЕЖ ЗБРОЯ!

Якщо ви після 14 року це не зрозуміли, якщо ви й досі (у цей час! коли розриває на шматки наших братів, дітей…) цього не зрозуміли – то ви є частиною війни росії проти України.

Якщо ви завжди переходите на російську, щоб лизнути рускагаварящіму керівництву, або лише тільки зачувши російське слово від будь-кого, – гріш вам ціна.

Вибачте! Вважайте мене поганою, вважайте мене нацисткою і тд… Але у вас повністю відсутній аналітичний розум та критичне мислення. Повністю.

Колись ваших прадідів силою нагнули, ЗҐВАЛТУВАЛИ ЗРОСІЙЩЕННЯМ і ви в тому зґвалтованому стані продовжуєте жити й ростити нащадків, видаючи це за «норму».

Приїхати жити до Львова й виховувати російськомовною дитину в цьому середовищі… Це говорить про певний менталітет.

Закидайте мене тапками, прокльонами й скажіть «Ти дурепа! Зараз існують більші проблеми! Це не на часі!»

Повторююсь: це частина війни! Якщо якась частина оборони не буде воювати, то велика ймовірність, що війна буде програною! Якщо лівий фланг буде битися, як звір, а правий «ну, ми почекаємо до відповідних часів з тим», то…

Якщо ЗАРАЗ це не на часі, то я тоді взагалі не бачу сенсу продовжувати цю війну й проливати кров, для чого всі ці жертви???… Задля відвоювання шматка городу?… Адже завжди будемо малоросією, як вони нас називають.

Добре, навіть якщо відвоюємо територію, але все одно залишимось тими «малоросами» в їньому сприйнятті й ідентифікації нас світом.

Можна вивісити білу простиньку над Києвом і виходити з піднятими руками хоч сьогодні.

НАТО? Ви думаєте НАТО – це лише вміння добре воювати, чи «божкати», постити іконки і вас приймуть в альянс??? Абсолютно НІ. Там і без наявності спірних територій існує маса умов. Корупція і «рука руку миє» на всіх рівнях – подолана?

Зверніть увагу, як майже кожен з опитуваних на вулицях раші глаголить : «Да какая Украіна? Там всє на рускам гаварят! Ета наши, ми іх спасьом».

Коли ви дивитесь документальний фільм про Кубань і зауважуєте велику кількість українських слів – відразу виникає думка: о! це ж наші! Кубань це Україна! Звісно, це не пряме порівняння (не буду заглиблюватись в цю історичну тему).

Але ж реально: якщо росіянин бачить російськомовного, то автоматично сприймає його за «свого», якщо бачить російськомовними цілі території – апріорі вважає їх своїми!

Тоді чому ми не під ними? Нєпанятна!)

Росіянам не важливо ЧОМУ ви не втікаєте до них, а обираєте Львів, Варшаву чи Берлін… Їм достатньо бачити, чути й знати що ви російськомовні, отже, їхні. Якщо ви цього не зрозуміли й досі, то вже не зрозумієте НІ-КО-ЛИ.

Прекрасно розумію стрес і шок окремих груп населення. Але не розумію як можна підтримувати мову прямого окупанта, який довів вас до цього шоку.

Люди, не бійтесь намагатися пробувати переходити на мову країни, в якій ви хочете жити (!!!). Розумію, що важко, ви звикли думати іншою мовою. Та постійні намагання принесуть результати! По декілька слів, по частинках, ламано, але намагайтесь… Не бійтесь бути смішними! Кожна адекватна людина дуже оцінить ваші спроби!

Не згадуйте Швейцарію чи Канаду. На цю тему існує просто геніальна доповідь Віталія Портнікова, послухайте. Краще скажіть, чи отримаєте ви громадянство й роботу в Канаді (крім мити туалети в емігрантів), не знаючи англійської?

Перестаньте прикриватись російськомовними військовими. Вони з такого ж середовища, як і ви . АЛЕ (!) перебувають не в диванно-перинних умовах в цей момент, як ви. Хоча, навіть солдати визнають, що вчать, що МОВА неодноразово рятувала їх від смерті (бо часто саме за мовою відрізняли свого від ворога). Використовують навіть мову на полі бою: завдяки нашим діалектам руzня взагалі не може зрозуміти діалогів в прослуховуванні їхніми спецслужбами.

Ось прямі відповіді:

1720 – Указ Петра I про заборону друку українською мовою та захоплення українських церковних книжок.

1729 – Петро II наказав переписувати російською мовою всі постанови та накази уряду, написані українською мовою.

1763 — Катерина II заборонила викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1764 — Катерина II наказала русифікувати Україну.

1769 — РПЦ постановила конфіскувати українські букварі і церковні книжки.

1775 – Знищення Запорозької Січі та закриття українських шкіл при кабінетах козацького полку.

1789 — Польська комісія Сейму з питань освіти постановила закрити всі українські школи.

1804 – За спеціальним царським указом в Російській імперії заборонили всі україномовні школи, що призвело до повної деградації українського населення.

1832 – Реорганізація освіти в Україні перевела все викладання на російську мову.

1847 – Посилення переслідування української мови та культури, заборона кращих творів Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова серед інших.

1859 — Міністерство релігії і науки Австро-Угорщини намагалося замінити українську кирилицю латиницею на Східній Галичині та Буковині.

1862 – Закриття українських недільних шкіл для дорослих в російській частині України.

1863 – Валуєвський циркуляр – таємний указ, який забороняв цензорам дозволити видання української духовної та популярної навчальної літератури. Українську називають “окремою малоросійською мовою [яка] ніколи не існувала, не існує і не має існувати, а їх [малороси] язиком простолюди є ніщо інше, як російською, корумпована впливом Польщі”.

1864 – Прийняття статуту, в якій початкова шкільна освіта повинна проводитися лише російською мовою.

1869 – Введення польської мови як офіційної мови освіти та правління Польської Східної Галичини.

1870 – Міністр освіти росії заявляє, що “кінцевою метою освіти для всіх іродців (неросіян, буквально “людей іншого походження”), є безспорно їх русифікація.

1876 – Постанова Олександра II про заборону друку та ввезення з-за кордону будь-якої української літератури, а також про заборону вистав українською на сцені та українських текстів у музичних нотах.

1881 – Заборона викладання в народних школах та проведення церковних проповідей українською мовою.

1884 – заборона Олександром III українського театру в усіх губерніях «Малоросії».

1888 – Указ Олександра ІІІ заборонив використання української мови та українських назв в офіційних установах.

1892 – Заборона перекладати книги з російської українською мовою.

1895 – Заборона Головним управлінням друкарства видавати україномовні дитячі книжки.

1914, 1916 – Русифікаційна кампанія на Західній Україні, заборона українського слова, освіти, церкви.

Потім, вірите чи ні, при правлінні Сталіна все не стало краще. Приблизно від 4 до 7 мільйонів українців померли від голоду під час спроби геноциду. То є дуже багато україномовних, що вже не змогли передати наступним поколінням свою мову та культуру.

Це аж ніяк не повна історія русифікації України. Росія вже понад 350 років знищує українську мову і культуру.

Так, багато в Україні розмовляє російською. Але НЕ ЗА ВИБОРОМ.

Знаючи всю історію, всі причини, бачачи зараз зруйновані міста і розірвані в м’ясо тіла маленьких дітей, ви досі кажете «а какая разніца»?… То що ви за люди такі?

«Ви всьо панімаєтє?» – втому й біда, що НАЙголовнішого ви не розумієте.

Перечитавши всі ці тотальні заборони мови, вам не видається просто смішним указ про те, що потрібно кілька українських слів вивчити для використовування в сферах обслуговування та інших держустановах? Деякі з вас це сприймають як насильство над російською (тому росія має цікаві сюжети про це).

І ще зверніть увагу, чому українська мова збереглася здебільшого на тих територіях, які були під Польщею. Тобто в людей, які були під російською імперією, практично не було шансів зберегти свою мову. Польські укази щодо мови, в порівнянні з російськими, були квіточками, як бачимо.

Ще один, не менш важливий нюанс: щоразу, коли «братья» відзначаються в світі хамством/викраданням 32 кг їжі зі шведського столу «на дарожку, в поєзд» тощо – ЩОРАЗУ в місцевих групах починаються виправдовування на кшталт «Ета же укрАінци! Єслі па рускі гаваріт – нє факт что рускіє!»

Рідко хто звертає увагу на якийсь чисто рязанський чи масковський акцент. Такі ситуації дають змогу перекинути негідне поводження на нас, українців, саме через мову.

Ніхто тут не забороняє жодну мову, ніхто нікого не цькує батогами й репресіями (як це робила росія), але ВЧІТЬ, намагайтесь!

Думайте. І перестаньте бути частиною знищення українства!

p.s. Тільки не заводьте знову шарманку про Швейцарію з чотирма мовами. Ми НЕ конфедерація.

Не знаєте що таке «конфедерація» – загугліть.

Не хочете? Це означає, що апріорі ви не здатні зрозуміти більше, ніж надпис на коробці з чіпсами.

Авторка – Lyubov Dika-Kuchar