“Мою подружку, однокласницю спочатку зґвалтували, а потім вбили. Уявляєте? На очах її мами і сестрички молодшої. Я ніколи їм не пробачу…”

Вечір. Хата. В кухні мати тре буряк на борщ, баба чистить картоплю. Дід дивиться Арестовича. В кухню заходять дівчатка-двійнята: “Ма, ми Колі намалювали малюнок в армію і вірша написали”.

“Прийшли, обшукали хату, всі сараї. Винесли зерно, картоплю, буряк, – все, що знайшли. Навіть насіння квітів…”

Рузкі інколи виводили усіх пожильців з підвалу до стінки на дворі і засвічуючи ліхтариком обличчя кожного – шукали корегувальника. Аби виходили точно всі, окупанти закочували туди гранату…

Окупанти задовбуться “денацифікувати” країну, де населення бігом біжить будувати для армії укріплення, а армія, як розбила ворогів, біжить рятувати людям хати. Прекрасна історія, яка надихає на перемогу!

“Це В. Він з Ірпеня. Я ніколи не обіймаю чужих. А цього чоловіка обійняла на прощання. Це найменше, що я могла йому дати…”