“Ми проходимо у двір повз паркан з написом “ЛЮДИ”. Володя дістає чорний пакет і разом з Владом вони йдуть на город. Там лежить, те що лишилось від мами Влада…” Це був лише один день у Бахмуті. Нехай ця історія нагадує, якою ціною хтось з нас прожив цей рік, а хтось – ні.

Ви теж досі думаєте, що поганого у такому новорічному казковому персонажі, як дід Мороз? Тоді прочитайте – і більше ніколи не захочете навіть чути про діда Мороза на Новий рік!

“Майже дві доби у нашому домі в Києві не було світла, води, опалення, Інтернету і мобільного зв’язку. Оскільки немає газу, а тільки електроплити, то й готувати ми не могли. І знаєте що? Мені згадалися слова моєї бабусі…”

Сьогодні ввечері іду і чую, що десь під гітару співають пісні Розенбаума. Підійшла. Купа людей в альтанці, пляшки з пивом. Спробувала зробити зауваження, але у відповідь почула: “Да кто ты такая, мы с Донбасса, нас с войны привезли”… 

Цього молодого чоловіка звуть Станіслав. Йому лише 21. Він – Воїн. Воїн, який зараз перебуває у самому пеклі – у Бахмуті. Там зовсім інша війна, ніж ми її уявляємо. І він про неї розповідає.