Уявіть таку сцену: хтось стоїть взимку біля кущів малини і сварить їх за те, що зараз вони не дають ягід. «А раніше давали! — обурюється господар. — Великі, соковиті, солодкі!» І при цьому забуває, що зима — не сезон для плодоношення. Очевидно, ми б посміялися з такої ситуації, адже всі знають: у природі все має свій час.
А тепер задумайтеся, чому до себе ми такі жорстокі?
Ми часто картаємо себе за те, що вивчення англійської йде повільно, фізичні тренування стають тяжкими, а натхнення досягати нових висот кудись зникло. Замість розуміння — критика: «Чому я не можу, як інші?», «Чому раніше виходило, а зараз ні?» Ми починаємо порівнювати себе з уявними «ідеальними людьми», які, здається, ніколи не зупиняються.
Але правда в тому, що всі ми маємо свої цикли. Як і малина, яка взимку накопичує сили для весни, нам теж потрібні періоди відновлення. Це не слабкість, не лінь, а нормальний ритм життя.
Світ, який нав’язує ідею постійної продуктивності, забуває, що часом потрібна пауза. Тож замість того, щоб сварити себе за втому чи зниження темпу, запитайте: «Чи не настав мій час для відпочинку, щоб повернутися сильнішим?»
Дайте собі право на відновлення. Як і малина, ви ще обов’язково зацвітете та дасте плоди, але всьому свій час.
Радимо також прочитати:
