Кілька років тому ховали чотирьох молодих людей. Про цю трагедію писали всі газети.

Це був недільний день. В одній сім’ї батько каже: «Синку, пішли до церкви», а син відповідає «Тат, перестань, набрид своїми розмовами про Бога». Він вийшов на вулицю, де його чекав один з друзів. Сів за кермо.

Підійшов батько і сказав: «Синку, почекай хвилинку, я хочу помолитися, щоб Бог був разом з вами». На задньому сидінні машини цього хлопця сиділи дві дівчини по 17 років. Тут син батькові каже: «Ти ж бачиш, тат, у нас всі місця в машині зайняті, для твого Бога місце тільки в багажнику». Уся компанія весело засміялася, і вони поїхали на озеро.

Раптом на найближчому перехресті перпендикулярно виїхала величезна вантажівка. А хлопці захотіли проскочити на червоне світло… Коли в них врізалася вантажівка, багажник, в який вони «посадили» Бога, немов обрізало, і він відлетів убік без єдиної подряпини. А всіх чотирьох через два дні поховали у закритих трунах…

Богу місце не місце в багажнику, а в наших серцях.