Нещодавно моя подруга сказала щось, що змусило мене інакше поглянути на час, який ми проводимо разом із дітьми. «Уявляєш, — сказала вона, — у нас всього 18 років разом». І в мить у мені щось змінилося…
Моєму синові зараз два роки, тож попереду ще лише 17 спільних років, включно з цим. Сімнадцять років, щоб прожити їх разом: весни з першими квітами, літа з сонячними днями, осені з яскравими листками, зими з пухнастим снігом і гарячим какао.
У нас залишилося 17 років життя
Сімнадцять років, коли можна насолоджуватися весняним теплом і спостерігати, як усе навколо розквітає. Це роки для того, щоб разом ходити в ліс по підсніжники, кататися на велосипедах і відчувати перші теплі подихи вітру. Це роки, щоб разом зустрічати літо з його соковитими ягодами, відпустками та довгими днями, коли можна будувати пісочні замки на пляжі й бігати по траві босоніж, ловлячи сонячні промені.
Сімнадцять років для осені, коли дерева перетворюються на золото й багрянець, а вечори стають затишними й теплими завдяки ковдрі та гарячому чаю. Це час на сімейні прогулянки серед барвистих листків, збирання жолудів і каштанів, відчуття хрускоту під ногами.
Сімнадцять років зимових свят та затишних вечорів біля ялинки. Коли можна разом ліпити сніговиків, грати в сніжки, кататися на санчатах та слухати, як вікна вкриваються морозними візерунками. Це час на казки перед сном, запах імбирного печива та очікування ранкового дива під новорічною ялинкою.
Ці 17 років — це час для відкриттів і пригод. Час для нових місць, для сімейних подорожей, для моментів, коли можна розпалити багаття в прохолодний вечір, приготувати улюблені бутерброди та разом дивитися на зорі. Час для того, щоб спостерігати за тим, як дитина росте, знаходить друзів, відкриває себе та світ навколо. А потім, коли вона виросте, почне свої власні мандри й життєві пригоди, лишатиме нам лише повідомлення: «Мам, у мене все добре, скоро побачимося».
Я розумію, що не зможу натиснути на паузу і зупинити ці миті, які так швидко минають. Але поки в нас є ці роки разом, я буду ловити кожен момент. Навчатися насолоджуватися тут і зараз. Гуляти довго, сміятися, читати казки перед сном і створювати спогади, які залишаться з нами назавжди.
Сімнадцять років — це ніби зовсім небагато, але й ціла вічність. Вічність для того, щоб побути разом, щоб відчути кожну мить нашого спільного часу. І поки ці роки ще наші, я буду насолоджуватися кожним сезоном, кожною усмішкою, кожним “мама”, бо це — найцінніше, що ми маємо.
