Життєві історії Сім'я

Як же соромно і прикро, що я виховала таких дітей!

А що ви думаєте про цю ситуацію?

Мої діти завжди були для мене на першому місці. Всі мені неодноразово наголошували на тому, що не варто настільки сильно розчинятися в сім’ї. Може й так, я досить часто балувала свого сина та донечку і ось тепер маю наслідки…

Зараз мені виповнилося 67 років, я вже не можу справитися самотужки ні з чим, а мої діти навіть про мене згадувати не хочуть.

Мій чоловік помер дуже давно, ще коли сину виповнилося лише 4 роки, а молодшій було пів року. Звичайно, що вся відповідальність одразу лягла мені на плечі, але я не опускала руки, працювала важко на двох роботах, а на вихідних шукала додатковий підробіток. Мої батьки мені часто доглядали дітей, коли я була на роботі та заробляла гроші.

Я самотужки підняла своїх дітей, оплатила їм навчання в університеті, допомогла навіть з покупкою власного житла. Коли у мене зявилися онуки, то ніколи не відмовляла їм у допомозі, завжди приходила, бавилася з ними та купувала необхідні речі. На той момент, мені здавалося, що я ідеальна бабуся. Ніколи не могла подумати, що залишуся одна.

Одного разу я більше не могла встати з ліжка. Ноги відмовлялися мене слухати. Я одразу подзвонила сину, але він не взяв трубку, а написав, що багато роботи і зателефонує мені пізніше. Тоді я вирішила зателефонувати донці, але їй теж було не до мене.

Викликала швидку, лікарі повідомили мені, що вся справа в тромбах. Оперувати вже не можна було, тому залишалося тільки приймати призначені ліки і вірити в чудо.

Зі сльозами на очах, я попросила своїх дітей провідати мене. В палаті я почула, що ніхто з них не може мене забрати до себе, у всіх свої справи, на мене часу точно не буде. Ось так я стала їм просто в один момент тягарем.

Коли я повернулася до себе додому, то одразу подала оголошення про те, що шукаю доглядальницю і попросила свою сусідку розклеїти їх. Було видно, що їй стало шкода мене, тому вона вирішила запропонувати мені свої послуги.

Добре, що у мене були досить непогані заощадження і пенсія, тому я могла дозволити собі її послуги. Майже вся моя пенсія йшла на дорогі лікарства та на комунальні послуги, а свої накопичення я почала витрачати на їжу та доглядальницю. Вже приблизно два роки я повністю залежу від чужої мені людини, а діти взагалі більше не приїжджають.

Все дуже просто, тепер у мене немає грошей, які я б змогла на них витрачати, ось тому я й стала їм непотрібною. Я просто хочу вам сказати, що не потрібно так сильно балувати своїх дітей, як це зробила я колись… Виховуйте, любіть їх, але не робіть їх центром свого Всесвіту.

Дата публікації: 25.01.2021 img Поділитися