На світанку до старого мудреця підійшла його учениця, очі якої віддзеркалювали невимовну втому. Вона зітхнула глибоко та поділилася своєю скрутою:

– О, майстре, серце моє важке, а душа сповнена невизначеності. Життєві виклики тягнуть мене на дно, а попереду – лише туман… Як же знайти сили й мудрість, щоб пережити це?

Мудрець, лагідною усміхнувшись, запросив ученицю до своєї просторої кухні. Там він налив у три глиняні горщики води, обережно в кожен він поклав по одному дару природи: у перший – морквину, у другий – яйце, а в третій – жменю кавових зерен. І поставив горщики у піч.

Що змінилося?

Через деякий час, коли вода весело булькала, мудрець дістав горщики з печі і, повернувшись до своєї учениці, запитав:

– Скажи, що змінилося у горщиках?

Учениця, розглянувши кожен, відповіла:

– Морквина стала ніжною і гнучкою, яйце – міцним і твердим, а кава… кава перетворила воду на ароматний напій.

Мудрець кивнув:

– Бачиш, моя люба, кожен з цих продуктів зіткнувся з однаковою скрутою – окропом, але відреагував по-своєму. Морквина, тверда на вигляд, піддалася і зм’якла. Яйце, здавалося б, крихке, знайшло в собі силу стати твердим. А кавові зерна… вони створили щось нове, змінили середовище, яке мало змінити їх.

Задумана учениця дивилася на мудреця…

– Перед обличчям викликів ми обираємо, якими бути, – тихо продовжив він. – Дехто з нас стає м’якшим, інші знаходять в собі силу, а дехто… дехто творить чудеса, перетворюючи виклики на можливості. Запитання лише в тому, ким ти обереш бути?

І тоді, серед тиші ранкової кухні, з серцем наповненим новою мудрістю, учениця зрозуміла: виклики – це не кінець шляху, а лише витоки річки, що ведуть до величезного моря можливостей. Вона поглянула на мудреця, очі якого світились непохитною вірою в неї і в її здатність перетворювати складнощі на шлях до особистісного росту.

– Так, учителю, я розумію тепер, – сказала вона з рішучістю в голосі. – Життєві обставини – це не просто випробування моєї сили чи слабкості. Вони – запрошення стати творцем власної долі, незалежно від того, як глибоко під воду мене занурює ситуація.

Мудрець кивнув та усміхнувся.

– Ти вже на шляху, – мовив він. – Пам’ятай: морквина м’якне, яйце твердне, а кава… кава творить дива. Ти можеш бути як морквиною, яйцем, так і кавою. Все залежить від того, який смак ти хочеш додати у цю велику чашу життя.

З цими словами мудрець подав їй чашку свіжозавареної кави. Учениця взяла її, відчуваючи тепло, що пронизувало її до самого серця. Аромат кави змішувався з вірою в себе, у вміння адаптуватися, творити та перетворювати.

І коли вона поверталася до своїх щоденних турбот, її кроки були легкими, а серце – повне рішучості. Вона знала, що випробування лише виточують грані її душі, роблячи її сильнішою, мудрішою і найголовніше – здатною перетворити навіть найтемніші води життєвих обставин на ароматний еліксир власної долі.

Радимо також прочитати інші притчі:

• Мудра притча про любов, на якій тримається сім’я
• Притча про мудрого філософа і три горщики