• Музичний слух – здатність диференціювати музичні звуки за висотою, здатність диференціювати музичні звуки за інтенсивністю (відчуття часу), здатність диференціювати музичні звуки за тембром (темброве чуття), здатність розрізняти інші звуки співзвучні (гармонічний слух).
• Музична пам’ять – здатність запам’ятовувати, розпізнавати та відтворювати музичні елементи та структури.
• Відчуття ритму – здатність сприймати і відтворювати ритмічні структури.
• Музичний смак – здатність розрізняти і оцінювати художні цінності в музиці

Усе це ускладнюється індивідуальними схильностями чи рисами, які дитина успадковує або має вроджені. Важливе значення має й емоційно-естетична чутливість до музики, яку називають музикальністю. Вона складається з:

• тональне чуття – здатність емоційно розрізняти тональні функції звуків мелодії,
• здатність до слухових образів – здатність вільно використовувати слухові образи, що відображають висотний рух звуків,
• відчуття ритму – здатність активно переживати музику і відчувати емоційну виразність музичного ритму і точно його відтворювати.

• Чому і як правильно хвалити дитину і за що хвалити не треба?

Як перевірити музикальні здібності дитини?

Музикальні здібності є вродженими, їм неможливо навчитися. Це визначається як потенціал для вивчення музики. Проте, коли дитина навчається в цій галузі, вона набуває музичних навичок. Діти мають шанс розвинутися, коли дорослий (батько, вихователь дошкільної освіти або вчитель) відкритий для розвитку інтересів дітей і помічає таланти в окремих учнях.

Чим раніше ви помітите схильності вашої дитини і навчитеся розвивати музикальні здібності, тим краще. Немовля, яке росте в музично насиченому середовищі, матиме вищий рівень музичного таланту, ніж дитина, у житті якої немає музики. Якщо мама щодня співає малюкові або грає на інструменті, в його мозку створюються відповідні нейронні зв’язки.

Фахівці не питають дитину, чи є у неї музикальні здібності. Вони спостерігають та перевіряють, чи дитина:

• може визначити різницю у звуках (може сказати, який із двох відтворених звуків вищий чи нижчий),
• розуміє поняття мелодичних ліній, інтервалів і тональності,
• правильно відтворює мелодію голосом і всі інтервали в мелодії,
• використовує образи очікуваного звуку, який повинен прозвучати (інтонаційний спів),
• може розрізняти тембр деяких музичних інструментів, у тому числі скрипки, кларнету, віолончелі.

Але насамперед батьки відповідальні за те, щоб спрямовувати свою дитину на розвиток її талантів. Від них багато в чому залежить, чи будуть ті або інші здібності розвиватися далі і на якому рівні.

Про це варто задуматися вже під час вагітності, адже доведено, що дитина добре чує звуки в утробі матері. Тому ми можемо слухати гарну музику, розмовляти з дитиною або співати їй, продовжуючи робити це навіть після її народження.