Після пережиття травмуючих подій дітям варто якомога швидше повернутися до звичного життя. І освітнє середовище – школа – може стати добрим середовищем, аби допомогти дитині у процесі адаптації, відновитися після пережитого стресу і продуктивно навчатися.
Центр здоров’я та розвитку “Коло сім’ї” опублікував поради Йон-Хокона Шульца, професора педагогічної психології Арктичного університету Норвегії (Тромсе, Норвегія), консультанта у галузі освіти з кризових питань, клінічного психолога із багаторічним досвідом роботи з дітьми, які пережили стресові ситуації під час війни.
Професор Шульц досліджує те, як психотравмуючі події та стрес впливає на психічне здоров’я дітей, їхні здібності до навчання.
Чому? Бо у школі можна організувати цілу систему підтримки з боку вчителів, психологів, друзів.
Як розповісти дитині про смерть близької людини
П’ять принципів, які допоможуть відновитися після пережитого і продуктивно навчатися
На основі дослідження Стівена Хобфолла (Stevan Е. Hobfoll, USA) та його колег “5 основних елементів негайного та середньострокового втручання при масових травмах: емпіричні докази”) виокремлено п’ять основних принципів у навчальному процесі, що:
- допоможуть у відновленні після пережитого травматичного стресу
- сприятимуть продуктивному навчанню
- Поновіть відчуття безпеки та стабільності. Це – найперший та найважливіший принцип, аби дитина залишалась у безпеці. Якщо неприємна подія завершилась, а дитина її далі продовжує згадувати, використайте техніки для стабілізації “Пульт”, “Екран”, “Безпечне місце”. Дієвим є спосіб навчити дитину промовляти до себе: “Тоді було страшно/небезпечно, але у цю мить я почуваюся у безпеці”.
- Допоможіть плекати спокій. Для цього покажіть дитині релаксаційні техніки, а також навчіть дитину помічних думок: “Все буде добре. Через 20, 10 хвилин я зумію заспокоїтися та повернуся у звичний стан”.
- Сприяйте соціальним зв’язкам та контактам. Важливо спонукати дітей поновлювати стосунки з іншими людьми, щоб мати можливість отримати допомогу, соціальну підтримку.
-
Відновіть здатність вірити, що ми можемо впливати на ситуацію та змінювати її, наскільки це можливо. Навчіть дитину помічних думок: “Я роблю це наскільки можу”.
-
Вселяйте надію. Розповідайте дітям про досвід тих, хто був у подібних ситуаціях і зміг вистояти. Допоможіть їм вчитися із цього досвіду. Нехай діти часто чують такі історії.
