Цей текст для тих, кому зараз важко.
Послухай мене. Слухай уважно. Ти щоразу намагаєшся зберегти холоднокровність і позитивне мислення, але щоразу зривається в агресію, а потім докоряєш собі.
Ти не може утримати спокій у душі. Ти сумуєш за станом всеосяжного кохання, яке колись пережив. Ти відчуваєш безцільність свого існування. Усі ми, кожен із вас. Кожен, хто вважає, що зійшов зі свого Шляху і що не може на нього повернутися.
Послухай мене.
З свого Шляху зійти неможливо. Все, що відбувається з тобою, всі твої відкати назад і падіння, невдачі в самоконтролі, всі твої поразки – це не помилки, не сходження зі Шляху. Твоя душа не може зійти з нього. Так задумано. Це навіть не зупинка на шляху. Зупинитись вона теж не може. Вона розвивається завжди.
Душа розвивається, коли ти злий. Тому що від злості ти страждаєш. І чим сильніша твоя злість, і чим частіше вона виникатиме, тим більше буде від неї негативу та страждань. І тим нестерпніше тобі стане, що в результаті насильно змусить тебе зміни себе. І тим міцніше в результаті ти навчишся не злитися. І тим акуратніше реагуватимеш щоразу.
Душа розвивається, коли ти в зневірі. Чим глибше ти поринеш у депресію, тим чіткіше навчишся визначати свої внутрішні причини її, тим серйозніше будеш їх відпрацьовувати. І тим інтенсивніше будеш вчитися відчувати радість.
Душа розвивається, коли ти відчуваєш цілковиту безглуздість. Тому що ти навчаєшся бачити, що майже все земне, що здавалося важливим, дріб’язкове. І ти несамовито шукаєш справжні смисли та істину. І все більше прагнеш навчитися істинної любові, прагнеш до неї.
Душа розвивається, щоразу проходячи через хвороби та втрати, через народження та смерть свого чергового тіла.
Чим глибше ти поринаєш у негатив, тим більше зусиль витрачаєш на вихід з нього, і тим інтенсивніше дресируєш себе. І тим сильнішою стане твоя душа. І тим більше відкриттів вона собі зробить.
Якщо ти був у стані доброти, але вона зникла, це означає не те, що ти припустився помилки. Це означає, що твоя душа ще недостатньо сильна, щоб тримати цей стан постійно. І твоє завдання – підняти її на потрібний рівень. Через страждання, через тугу, через все це, що захльостує душевним болем. Це – не зло. Не наслідки якоїсь твоєї фатальної помилки.
Це – тренажер для твоєї душі. Кавадла Небесного коваля, на якій протягом багатьох життів виковують тебе – чудовий клинок, що розсікає реальність. Створюють, провівши через розпечені печі страждань, через болісне кування змін та крижану воду самотності.
Немає жодної секунди, коли твоя душа не взаємодіє зі світом, не розвивається і не рухається до повернення до Творця.
Вона завжди вчиться. Уроки можуть бути болючими або щасливими, але і тих і інших вона сьорбає вдосталь. Немає такого способу, завдяки якому можна було б прослизнути по Шляху, не відчуваючи болю. І шукати такий спосіб – це те саме, що прийти в спортзал і акуратно лавірувати між тренажерами, не займаючись на жодному з них. Все одно потім доведеться надолужувати, від цього нікуди не подітися.
Ти на своєму шляху. Завжди.
Завжди рухаєшся.
І все правильно. Все було, є і буде правильно. І правильно навіть те, що ми не завжди пам’ятаємо про це.
Любові тобі.
Автор – Каріон Кзар
