Тут не ходять натовпами туристи, не знайдеш магнітиків чи інших сувенірів, нема метушні й галасу. Але якщо ви любите тиху
гармонію і загадково-красиву природу, тоді ласкаво просимо у віртуальну подорож. Доходимо до гамірливого базару і повертаємо ліворуч. Йдучи повз двори, бачимо непримітний храм. Це – костел святих Петра і Павла.
Була церква, а став костел
Варто звернути увагу на особливості його архітектури. Традиційно римо-католицький собор орієнтується за віссю північ-південь, православні церкви – на схід-захід. Як не дивно, але цей костел орієнтований за віссю схід-захід.
За словами місцевого краєзнавця Анатолія Тури, який усе життя присвятив дослідженню родини Радзивіллів, для католицьких храмів це абсолютно не типово. Цікаво побачити тут і невеличкий притвор збоку. На думку пана Анатолія, наприкінці XV століття це була православна церква – один із перших кам’яних храмів Волині. Очевидно, що в часи, коли Олика перейшла до Радзивіллів, вони перебудували її на молільник. У такому вигляді вона проіснувала декілька десятків років.
- Червоногородський замок: Тернопільщина, яку не знайти на картах
Пішов проти волі самого Папи
Не менш дивовижною є історія самого Миколи Христофорй Радзивілла та його родини, яка долучилася до становлення цієї та інших пам’яток в Олиці.
Князі Радзивілли були польськими магнатами, але за походженням – литвинами. Свого коріння вони ніколи не приховували і не забували.
“Миколу Христофора Радзивілла ще називають Чорним. «Бородаті» прізвиська мали і його родичі. Так, двоюрідного брата Януша Радзивіла називали Рудим, а батька – Бородатим. Олика була їхнім помістям і вотчиною.
Микола Радзивілл народився 1515 року у Несвіжі (сучасна Білорусь). Він рано втратив батька і ріс у Кракові при королівському дворі. До 30 років князь багато вчився. А згодом у нього почалося кар’єрне зростання. Він був і маршалком Литовським, і воєводою у Вільні. Остання посада була найвідомішою і найзнатнішою у Великому князівстві Литовському на той час. Тож його неспроста іменували некоронованим королем Великого князівства Литовського.
Він товаришував із польським королем Сигізмундом II Августом.
Двоюрідна сестра Миколи Радзивілла Барбара була дружиною Сигізмунда II Августа.
- Куди поїхати на вихідні: палаци та замки біля Львова, про які ви могли не знати
Саме завдяки Радзивіллам вона і стала польською королевою. Після смерті першої дружини Август закохався в Барбару, але одружуватися з нею не хотів. Проти цього була його мати польська Королева Бонна. Тоді Радзивілли поставили ультиматум: або береш за дружину, або не дозволяємо вільно жити з нашою сестрою. Пішовши наперекір, Август усе ж одружився.
І тут у Радзивілла почалися неприємності. За один рік помирає молодший брат Януш і дружина Барбара. Відтоді Микола глибше замислився над сенсом життя. Перебуваючи на навчанні в Німеччині, почув про реформаторський рух. Коли повернувся на Волинь, почав ревно читати Біблію. Згодом у складі дипломатичної комісії їде в Німеччину і бачить тамтешні зміни. Микола Радзивілл вирішує сповідувати лише євангельську віру без «ідолопоклонства» і стає прихильником кальвінізму.
Олицький замок – архітектурна перлина волинського краю
Він уболівав за те, щоб донести Боже слово людям, і наголошував: щира молитва повинна звучати рідною мовою. Саме на його гроші видали Брестську Біблію, яку ще називають Радзивіллівською.
Зі своїми поглядами Радзивілл був не дуже вигідною людиною для Польщі. Але оскільки Микола товаришував із королем, то поки останній був при владі, заплющував очі на діяльність Радзивілла. Натомість із цим не міг змиритися Папа Римський. Миколу попередили: якщо він не відмовиться від своїх переконань, йому загрожує визнання віровідступником і вигнання із країни.
Після цього він дав Папі Римському таку відповідь: «Ми згідні з тим, що Царство Христове повинне бути відповідно до Святого Писання поширене по всій землі, від моря і до моря, від всіх рік і до океану світу, але це царство не таке, як імперія Кіра чи Олександра чи це зоря Августа, котрі славили своїми багатствами і могутністю. Царство Христове – це духовна єдність людей, де немає багатства. Сам Христос казав: «Царство моє не від світу цього».
Від віри батьківської сини відступили
Та вже сини Радзивілла відходять від кальвінізму. Це передусім пов’язано з активною тогочасною діяльністю єзуїтів, які представляли контрреформацію. До кінця XVII століття кальвіністських громад на Волині залишається кільканадцять.
Онук Миколи Чорного Станіслав Альбрехт Радзивілл зафундував костел Святої Трійці у стилі римського храму ІльДжезу, який став видатною пам’яткою архітектури XVII століття. Саме тут й знаходиться усипальниця Радзивіллів.
Просив порятувати польський народ у гестапо
Останнім жителем Олики з родини Радзивіллів був сенатор польський Януш Радзивілл. До 1939 року він проживав на території Олики, але радянська влада його арештувала і забрала на Луб’янку. За клопотанням королівської сім’ї княжого нащадка відпустили. Коли почалася Друга світова війна, він повернувся до Польщі, побачив тамтешні гоніння і вирішив вимагати в Гестапо припинити знущання з поляків. Така витівка не зійшла йому з рук. Януша арештовують, але після війни відпускають. У 60-х роках у маленькій однокімнатній квартирі останній житель Олики з родини Радзивіллів помирає.
На території замку тепер психлікарня
Обов’язково зазирнімо до Олицького замку, зведеного у 1558 році. Зараз тут знаходиться Волинська обласна психіатрична лікарня N2. Подейкують, що коли запитати у місцевих, де тут замок, ті знизують плечима, але якщо сказати «Там, де психлікарня», одразу кивають головою.
Олицький замок відрізняється від більшості тогочасних фортифікаційних споруд – він зведений із чотирма бастіонами по кутах. Замки так званого баштового типу мали недолік: із башт не можна було перекрити всі підступи до будівлі, тож нападники могли прориватися через «мертві зони». А от до Олицької твердині підступитися було практично неможливо.
Тут витає дух величі попередніх епох. До реальності повертають тільки написи: «Тут була Мата», «Тут був Петя». Бог наділив цю місцину не тільки славного історією, а й чудовою природою. Квіти, зелень, річка з лебедями і безліч пташок. Тут відчуваєш безмежжя і силу землі. Із душі виривається одне: «Люди, збережіть це багатство!».
Авторка – Антоніна АНДРІЙЧУК
