Усі, хто зараз допомагає дітям-переселенцям, прислухайтеся, будь ласка, до порад дитячих кризових психологів. Є чотири речі, про які не можна говорити або робити.
- Запитання. Діти пережили страшну трагедію, вони бачили те, що на завжди запам’ятає їх тіло, психіка, і це вже відбиток на покоління. Тому не треба їх розпитувати, як вони почуваються, який у них емоційний стан, чи було їм страшно і т.д. Запам’ятайте: ці питання – табу!
- Обійми і фото. Обіймати дитину, цілувати дитину, навіть якщо ви дуже співчуваєте їй, – це все одно табу! Все, що ви можете зробити, – запитати: чи можу я бути поруч, і якщо тобі потрібна моя підтримка – то ось моя рука. Якщо дитина потребує тепла, то вона сама дасть про це знать. Фото робити і публікувати тільки зі згоди батьків або закриваючи обличчя.
- Подарунки. Перш ніж щось дарувати, подумайте, чи це доречно. Повітряні кульки, феєрверки, іграшки, які розмовляють, гудять, стріляють, сирени і т.д. – це табу. Це не радість життя, це травма при кожному вибуху: діти падають від звуку на підлогу.
- Слова. Бідненький, як мені тебе шкода – табу. Вони не бідненькі, вони діти – які побачили війну. І це про мужність, а не про немічність. Не треба робити з них психологічних “інвалідів”
