Ніхто з батьків не хоче виховати свою дитину розпещеною, проте гіперопіка і бажання обмежити їх від усіх шкідливих впливів призводять до непоправних наслідків.
Є навіть спеціальний термін – “синдром розбещеної дитини”. Він визначається певними характерними ознаками. Ось найбільш суттєві із них. В кінці завершимо бонусом: психолог запевнить, що ви всі – чудові батьки та правильно виховуєте малюків.
Дитина може бути ввічливою з іншими, але ви не дочекаєтеся від неї «дякую»
Дитина показує гарне виховання при чужих людях, але в сімейному колі не може навіть просто подякувати? Так, це доказ розпещеності, адже вона забуває говорити дякую не навмисно, не зі злого наміру, а тому, що щиро приймає все, що роблять для нього рідні, як належне.
На думку психологів, така поведінка здатна в майбутньому привести до проблем у стосунках, адже ми не вчимо їх бути вдячними тим, хто для них найближчі.
Не може впоратися з простими домашніми справами
Одне із завдань відповідальних батьків – допомогти дитині стати самостійною. У 3 роки діти вже можуть прибирати за собою іграшки, в 5 – впоратися з пилососом, в 10 здатні самі почистити та зварити картоплю на всю сім’ю. Якщо всі спроби заохотити дитину до домашніх справ розбиваються об те, що вона не хоче, не вміє, у неї не виходить і ви з цим миритеся, це ознака розбещеності.
Згідно зі статистикою, сучасні діти у віці 3-12 років витрачають на допомогу по господарству близько 3 годин на тиждень (а за комп’ютером, до речі, проводять не менше 14). Якщо дитина не має взагалі жодних домашніх обов’язків, то як вона буде справлятися з дорослим життям? Зрештою, це необхідні вміння та важливі життєві навички, яких ми їх позбавляємо.
Не ладнає з однолітками, вважає, що вони неправильно поводяться
У спілкуванні з іншими дітьми розпещена дитина абсолютно не готова зіштовхнутися з тим, що треба не тільки брати, а й віддавати. Невміння враховувати потреби інших, нечутливість до них, робить її небажаною в колі однолітків. Їй стає некомфортно, вона не може пояснити собі, що відбувається не так, і звинувачує в цьому інших. Ну це ж вони поводяться «неправильно».
Якщо однолітки цураються дитини, якщо друзі сім’ї, у яких діти приблизно такого ж віку, ухиляються від спільного проведення дозвілля, варто подумати, чому так відбувається?
Часто впадає в істерики, коли не отримує бажаного
Не варто відмахуватися від цієї очевидної ознаки. Здавалося б, всі знають, що демонстративна поведінка притаманна саме розпещеним дітям. Але є нюанс! Малюки часто не вміють висловлювати свої почуття, не справляються з емоціями, втомлюються. Вони плачуть, ниють, ображаються, падають на підлогу і стукають ногами, і це – нормально. Їм треба допомогти й поспівчувати.
Якщо ж дитина уже не дошкільного віку, але досі продовжує поводитися як мале дитя, при цьому ретельно вибираючи час і місце для демонстрації своїх сліз, то вона вами маніпулює. Звертаємо увагу: якщо після конфронтації дорослі спустошені та виснажені, а дитина отримала бажане, і свіженька, як огірочок, то щось в таких стосунках йде не так.
Не любить діяльність, в якій є елемент змагання
Психологи переконали нас в тому, що треба виховувати переможців і кожен мусить отримати нагороду (не можна травмувати тендітну психіку дитини). Сюрприз: вони недопрацювали! Дитину треба навчити одного: програвати можна і треба, в цьому немає ніякої трагедії й програш треба сприймати гідно.
З розпещеним сином все життя граються у піддавки, його не вчать отримувати задоволення від самого змагання. Тому, зіткнувшись з тим, що у «великому» житті він не завжди сидить на коні, така дитина воліє уникати будь-якої змагальної діяльності, особливо в команді.
Спілкується з батьками як з однолітками, і мова не йде про те, що ви йому друзі
Визнаймо: якщо дитина розпещена, це не її вина, а батьків. Це вони не зуміли вибудувати кордонів, задати чітких правил, не дали потрібних орієнтирів. Так, батьки не є для дитини авторитетними фігурами. Та вважає, що її становище в сімейній ієрархії таке ж, як у дорослих (якщо не вище), отже можна поводитися з ними зневажливо і фамільярно.
Як не дивно, має низьку самооцінку, невпевнена у собі
Ви хотіли показати своєму малюкові, який він особливий, й усі його досягнення бурхливо зустрічали? Як супергерой, змітали всі перешкоди на його шляху? На думку психолога Емі Маккріді, автора книги «Як перевиховати маленьких диктаторів», так ми забираємо у дитини віру в себе, можливості вчитися на помилках і долати нещастя. Щоразу стикаючись з реальним світом і не отримуючи від нього звичної реакції, розпещені діти губляться, не розуміють, як це виправити, і починають сумніватися у своїх здібностях.
Претендує на весь ваш вільний час
Розпещена дитина сильно залежить від своїх близьких. Вона – центр їх всесвіту, а отже вони – джерело її щастя. Дуже важливо приділяти увагу синові чи доньці, але діти мусять розуміти, що у батьків є свої потреби. Коли все життя сім’ї крутиться навколо бажань дитини, це очевидна ознака того, що дитину розпестили.
Не визнає авторитетів, часто вступає в суперечки з дорослими
Чи ви стикалися з такими батьками, які завжди відстоюють інтереси своєї дитини, кидаються на її захист, коли її звинувачують у чомусь? З одного боку, це нормально, але якщо за закритими дверима не відбувається нормальне з’ясування стосунків, батьки продовжують критикувати вчителів та інших вагомих дорослих, то у дитини виникає відчуття власної безкарності. Їй починає здаватися, що лише вона завжди має рацію, а всі інші – недоумки. До того ж для розпещеної дитини навіть батьки не авторитети, то чи варто очікувати, що у неї з’явиться повага до когось іще?
Не знає ціну грошей
Сучасні маркетологи знають безліч способів вселити дітям, що їм щось потрібне. Рекламні атаки ще гірше атакують дітей, ніж нас, дорослих. Саме тому важливо навчити їх протистояти соціальному тиску. Дати зрозуміти, що гроші заробляються, а не беруться з тумбочки. Коли ми захищаємо своїх чад від таких «складних матерій», ми ризикуємо виховати розпещену дитину, яка не вважає сімейний бюджет важливішим від свого «хочу».
Дослідження свідчать, що, підростаючи, розпещені діти мають менше шансів на фінансову самостійність і набагато більш схильні до ризику банкрутства. Звикнувши, що їхні потреби задовольняються одним помахом руки, вони беруть кредити на щохвилинні примхи, не замислюючись про те, як будуть ці гроші повертати.
Часто скаржиться на те, що їй нудно
Навіть однорічний малюк вже вміє зосереджувати свою увагу на якомусь занятті близько 15 хвилин. Зазвичай до 3 років діти можуть годинами розважати себе самі. Якщо дитина не вміє справлятися з нудьгою і весь час чекає, поки хтось виступить в ролі організатора її дозвілля, то це теж одна з ознак розпещеності. Як це пов’язане? Наприклад, певні дослідження довели, що чим більше у дитини іграшок, тим важче їй зосереджуватися на грі й тим менше розвивається її творче мислення.
Не вміє керувати своїми емоціями
Всі ми деколи не справляємося з емоціями, але у розпещених дітей немає навіть можливості навчитися контролювати себе. Їх емоційні гойдалки розгойдуються з приголомшливою амплітудою, і в старшому віці вони демонструють ту саму дитячу безпосередність. Будь-яке горе для них – справжня драма, гарний настрій б’є через край, сміх стає настільки ж нестримним, як і сльози. Вони не звикли стримуватися, аналізувати, говорити про те, що з ними відбувається і що вони відчувають. Практично єдиний спосіб повідомити про свої почуття для них – це наочна демонстрація.
Бонус
Автор книги «Скільки достатньо? Баланс любові та дисципліни» доктор Девід Дж. Бредехофт пропонує батькам, які сумніваються в тому, чи варто задовольнити бажання дитини, дати собі такі запитання:
- Чи допоможе це для її розвитку?
- Я точно зроблю це для неї, а не для свого комфорту?
- Чи не зажадає задоволення цього бажання непропорційної кількості сімейних ресурсів (грошей, часу, уваги), дійсно необхідних для чогось важливого?
- Чи не заподіє це шкоди комусь іншому?
Якщо на перші два запитання ви відповіли «так», а на інші – «ні», можете дати собі «зелене світло».
Звичайно ж, немає нічого легшого, ніж давати поради з виховання чужих дітей, але часом думка з боку просто необхідна.
