Айву культивують уже близько чотирьох тисячоліть. У грецькій міфології вона відома як золоте яблуко, яке підніс Паріс богині Афродіті. З античних часів цей фрукт символізує любов, шлюб. Батьківщиною айви звичайної вважають Кавказ, Північний Іран і Малу Азію. Спочатку цей фрукт вирощували на півдні України, а протягом останніх років завдяки роботі вчених Центрального ботанічного саду НАН України одержано низку морозостійких і врожайних форм, які можна вирощувати в усіх куточках України.
Якщо ви готуєтеся до закладання плодового саду, не забудьте про айву. Ця невибаглива полівітамінна культура виправдає ваші очікування.
Айва звичайна – це невелике дерево або кущ. Плоди лимонного або жовтого кольору, за формою яблуко- і грушоподібні, ребристі або гладкі, завдовжки від 5 до 10–12 см масою від 150 до 300 г. За вмістом вітамінів вони перевершують яблука і груші. А ще містять пектинові речовини (мають здатність зв’язувати і виводити з організму важкі метали, радіонукліди), органічні кислоти, біологічно активні речовини. У народній медицині багатьох країн листя, плоди і насіння айви використовують для лікування астми, кашлю, при захворюваннях нирок, для нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту. Айву корисно їсти людям із порушення обміну речовин.
Айва – ще й декоративна рослина. Навесні її великі біло-рожеві квіти розцвітають, коли майже всі плодові культури вже перецвіли. Восени вона радує око золотавими плодами, а пізніше – жовтими і червоними листками, які довго не опадають. А ще айва – найкраща карликова підщепа для груші.
Плоди айви звичайної тверді, кислі і майже не їстівні у свіжому вигляді, адже «давкі». Проте якщо їх трошки потримати на вогні, вони перетворюються на вишукані дуже ароматні ласощі. Після кулінарної обробки стають м’якими, солодкими, запашними. Тому з айви готують чудові компоти, варення (найсмачніше з усіх плодових культур), соки, цукати, мармелад, сиропи й інші смачні ароматні заготовки.
Розмножується айва насінням, щепленням, пагонами, живцями. Найпростіший і найдоступнішим для садівників-початківців є насіннєвий спосіб. Насіння заготовлюють восени із достиглих плодів і висівають його у ґрунт. Там воно проходить природну стратифікацію і навесні сходить. Можна висівати насіння і навесні, але тоді треба самому провести штучну стратифікацію. Зробити це можна таким чином: у березні (на початку місяця) насіння айви помістити у вологий пісок і винести у погріб або поставити на нижню полицю холодильника, витримати там упродовж двох місяців (стежити, щоб пісок залишався вологим). На початку травня насіння висіяти у ґрунт, а через 10–14 днів з’являться паростки. Догляд за сіянцями – простий: прополювати і поливати, якщо літо сухе. Навесні наступного року сіянці треба пересадити на постійне місце. Вирощена з насіння айва починає рано плодоносити (на 3–4-й рік), при чому дає врожай щорічно.
