Колись я дуже любила пити каву. Вставала на світанку, щоб насолодитися її терпким і дурманним смаком в тиші, подумати про насущне або побудувати тисячі повітряних замків. Кава дарувала мені впевненість у собі, завжди була для мене чимось більшим, ніж просто напій. Вона була маркером щасливого життя, красномовним підтвердженням того, що все склалося і все йде добре.
Останні півроку я не відчуваю смаку кави, хоч за звичкою прокидаюся з першими променями сонця, готую цей чарівний напій. П’ю його маленькими, навіть дуже маленькими ковтками – і не відчуваю нічого. Іноді це дратує, іноді турбує, а найчастіше я не помічаю цього зовсім.
Це був запаморочливий роман
…Познайомилися ми з Сергієм банально – на роботі. Я – провідний бухгалтер у великій компанії, а він – новий заступник директора. Стрункий, підтягнутий, красивий, гарячий, молодий.
Це був запаморочливий роман, любов з першого погляду, яка в юності пройшла повз мене. Він став моїм диханням і маною, єдиним сенсом життя. Мені здавалося, що я його ангел-охоронець, створена для того, щоб робити його світ яскравішим.
Коли я дивилася в його очі, бачила своє відображення. Я читала любов у його погляді й насолоджувалася нею сповна. Мені не потрібні були слова і дотики, я й так бачила, що він мій і тільки мій. Незабаром він зробив перший крок, я відповіла взаємністю. Через місяць переїхала до нього, призначили дату весілля.
А потім прийшов біль, біль самотності
У мого коханого з’явилася інша. Він навіть не намагався це приховувати. Я в той вечір пішла назавжди у свою квартиру, що за довгі місяці встигла мені стати чужою.
В один момент я втратила здатність розрізняти кольори, все навколо здавалося мені сірим і безликим. Я не відчувала смаку страви напоїв, улюблені колись речі почали викликати у мене огиду.
Одного вечора в моїй збудженій болем свідомості народилася ця ідея. Я вирішила повернути Сергійка за будь-яку ціну. Зібрала контакти найвідоміших і перевірених магів-екстрасенсів міста. Їхні послуги коштували так дорого, що навіть я, маючи гарну зарплату, почала сумніватися у своєму рішенні. Але що гроші, коли я втратила найдорожче – його…
За перший сеанс я віддала 1000 доларів
Симпатичній дівчині з густо підведеними стрілками на повіках я розповіла про свою біду. Вона уважно вислухала і пообіцяла допомогти. Я не знаю чому, але вірила їй. Її називали дуже обдарованою, до неї приїжджали по допомогу навіть з інших країн.
Довгою вервечкою потягнулися ритуали любовного привороту. Мені пояснили, що поміняти код програми людини, той самий, який визначає нашу долю, – справа дуже складна. На це потрібен час. Потрібно придушити волю людини, яку хочеш приворожити, і зробити перезапис її життя. Кожен сеанс мага коштував тепер 5000 доларів, проводити їх потрібно було регулярно. Один пропуск – і все доводилося починати спочатку. Запис любовної програми вимагав швейцарської точності і грошей, багато грошей.
Коли в салон екстрасенса було віднесено останні заощадження, мій світ звузився до розмірів блюдця. Існували лише троє – я, Сергій, який ігнорував мене і щасливо влаштовував своє життя з новою подругою, і маг.
Не побачивши результату після сьомого сеансу, я змінила екстрасенса
Тепер це був чоловік у дорогому костюмі із золотою запонкою на сорочці. Черга до нього була розписана на роки вперед, але мене він прийняв, просто подивившись в очі. Кілька вечорів я годинами бродила біля його будинку і не наважувалася увійти, поки він не вийшов до мене сам.
Історія повторилася, все було як під копірку: запис програми, точний графік, коли, потрібно нести черговий внесок, і… нічого.
Переживання, хвилювання, хронічний недосип і проблеми на роботі відбилися на моєму здоров’ї. Я ніколи так важко не хворіла на ГРВІ. Наслідки застуди виявилися у стократ важчими від самої хвороби. Коли я нарешті переступила поріг свого робочого місця, отримала наказ про звільнення. У компанії давно розповсюджувалися чутки, що я збожеволіла через Сергія, свою низьку працездатність я вже не могла приховувати, у мене все валилося з рук. VIP-клієнти стали відмовлятися зі мною працювати. А Сергій тим часом одружився.
Тоді я вирішила спробувати приворожити коханого востаннє
Недоречно подумалося, що Бог любить трійцю. Перерахувавши свої розрахункові, я прикинула, що мені вистачить усього на п’ять сеансів. Останніх, доленосних.
Я приготувала каву, залазла на широке підвіконня. Набрала номер мобільного чергового екстрасенса, який міг би мені допомогти. На вулиці йшов дощ, віяло свіжістю і прохолодою. «Номер не обслуговується!».
От і все. Мені навіть подзвонити більше нікому. Перед внутрішнім зором постав образ Сергія, який все далі і далі йде від мене. З очей посипалися гострі, як ножі, сльози.
І раптом я відчула ледь вловимий, терпкий аромат. Це була кава, хороша кава з нотками шоколаду. З кожною секундою аромат ставав усе яскравішим й відчутнішим, і коли він узяв найвищу ноту, на моїх очах висохли сльози.
Увесь цей час я жила думками про Сергія. Забула про себе і про те, що я існую. Аромат кави змусив мене прокинутися, подивитися на світ широко розплющеними очима. Я провела поглядом по своїй квартирі, почала розрізняти кольори колись улюблених речей. З кожною хвилиною мій світ ставав яскравішим.
На столику у вітальні помітила розкладене віяло доларових купюр. Я зібрала гроші в акуратну стопочку і поклала в гаманець. Мені терміново потрібні червоні лакові туфлі… І губна помада, і лак для нігтів. Стрімко одягнувшись, я випурхнула в дощ.
І тільки на чистому білому підвіконні залишилося горня чарівної кави…
Авторка – Мирослава Кирилова
