У видавництві «Ярославів Вал» вийшов роман Івана Корсака «Вибух у пустелі». Автор на прикладі родини Кістяківських — інтелігентів у п’яти поколіннях — показав, яким могутнім міг би бути наш народ, якби доля дозволила йому самостійно розвиватися. У центрі оповіді — професор Гарварду Георгій Кістяківський, співавтор атомної бомби в Манхеттенському проєкті. Книга побудована значною мірою на англомовних джерелах, досі відсутніх в Україні.
Атомні перегони
В історичному романі «Вибух у пустелі» Іван Корсак зосередив увагу на участі українців у розробленні та застосуванні атомної зброї у середині минулого століття. Ще у вересні 1939-го, одразу після окупації Польщі, німці затвердили проєкт розроблення атомної бомби. Над його втіленням працювали учасники «уранового клубу». Одразу з Німеччиною до «атомних забігів» долучилися США, СРСР, Великобританія, Франція, Італія та Японія.
В США за розпорядженням президента Рузвельта стартували секретні роботи під назвою «Манхеттенський проєкт». Місцем для втілення проєкту стало містечко Лос-Аламос у штаті Нью-Мексико. Очолював роботу генерал Леслі Ґровс, а від фізиків керівником був Роберт Оппенгеймер.
В усій цій історії Іванові Корсаку вдається відшукати і «український слід». Він описує, як Оппенгеймер наполегливо запрошує до проєкту спеціаліста з вибухових речовин, професора хімії Гарвардського університету Георгія (Юрія, Джорджа) Кістяківського (1900 р. н.). Георгію не хотілося зриватися з насидженого місця після непростих життєвих доріг. Позаду були рідний Київ, денікінська мобілізація, Туреччина, навчання в Берлінському університеті, докторат, Прінстонський університет. Одружився, мав доньку. Але німецька загроза нависла над усім світом, а що це означає, він собі ясно уявляв.
Іван Корсак принагідно виводить образи представників кількох поколінь славного роду Кістяківських. Дід Георгія Олександр (1833–1885 рр.) був професором кримінального права Київського університету. Це він дослідив і видав збірник законів «Права, по которьім судится малороссийский народ». Сини Олександра — Володимир (1865–1952 рр.), Богдан (1868–1920 рр.) та Ігор (1876–1941 рр.) — також стали знаними людьми. Богдан, батько Григорія, був правником, соціологом і філософом права. Його «українізував» родич Кістяківських Володимир Антонович. У 1889 році Богдан відвідує Львів і стає хрещеним батьком сина Івана Франка Тарасика.
Зі сторінок, яких не забути
Щоб роман не перейшов у суто документальну оповідь, Іван Корсак вводить образ Оленки, з любові до якої Георгій ладен відшукати п’ятипелюсткову квітку на китиці бузку. Його знахідка для коханої так і залишиться лежати у Києві на домашньому столі, бо доля закине юнака у далекі світи.
Тим часом Оленка закінчить фізико-математичний факультет у Київському університеті й згодом знайде роботу в Українському фізико-технічному інституті, заснованому в Харкові 1930 року. Саме в УФТІ започатковувалася ядерна наука Радянського Союзу. Для роботи було запрошено відомих зарубіжних фізиків, зокрема Олександра Вайсберга, Фрідріха Ланге, Фрідріха Гоутерманса.
На початку 1938 року Гоутерманса заарештовують на московській митниці, де він оформляв виїзд за кордон. І тут автор вдало перекидає місток між подіями в СРСР та за його межами. НКВС вилучає у науковця «загадкову» записку Олени до Григорія. Жінку заарештовують і відправляють на виправні роботи в сибірські табори. Щоб не замерзнути на лісоповалі, Олені радять підсипати у кирзяки свіжий попіл. Дистрофія і цинга були майже поголовно. Незважаючи на всі жахіття, Олена таки вижила, бо жила мрією…
Іван Корсак переміщує читача в Лос-Аламос, де Георгій Кістяківський разом із підпорядкованим йому колективом (600 співробітників) набивали «мозолі в мізках», працюючи над прискореним виконанням проєкту. Панував надзвичайний режим секретності. Спроби росіян «задружити» з ученим були марні.
Кульмінація роману Корсака настає, коли була виготовлена бомба і настала черга її випробування у безлюдному районі Аламагордо. Ніхто не знав, що буде: вибухне вона чи ні, а якщо так, то якої сили буде вибух? У Георгія було близько півмільйона своїх випробувань без єдиної великої аварії, але й він хвилювався.
Сталося! В епіцентр вибуху послали танки. Прилади, що вимірюють радіацію, зашкалювали. На місці вибуху утворився кратер завглибшки вісім метрів.
Фінал цього гостросюжетного історичного роману по-романтичному зворушливий. Давня мрія Олени зустрітися з коханим нарешті здійснюється. Кістяківський прилітає в Москву, щоб підписати угоду про наукову співпрацю. Колись на Уралі в концтабірну лабораторію перевели й Олену як науковця. Довідавшись про приїзд Георгія, попросила свого шефа передати гостеві, що чекатиме на нього в аеропорту при відльоті.
Вона, «гортаючи свою немолоду пам’ять», впізнала Георгія, але не підійшла, захотіла «назавше лишитися тою Оленою, якій вічно буде сімнадцять…»
Автор – Микола Григорчук, доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник ІТФ ім. М. Боголюбова Національної академії наук України
Радимо також прочитати:
- Террі Савчук – воротар №1 світового хокею та “людина 400 шрамів”
- 25 українців, які змінили світ
