Духовність Сім'я

Що таке просфора, антидор і артос: про сенс церковного хліба

Духовний зміст просфори, антидора й артоса: походження, символіка та роль у православній Літургії. Чому ці хліби називають свят

Хліб у християнській традиції має особливе значення. Він пов’язаний із самою суттю життя, турботою одне про одного, спільною молитвою й участю у Божественній Літургії. У храмі ми часто чуємо слова просфора, антидор і артос, але не завжди розуміємо їхню різницю. Насправді кожен із цих хлібів має власну історію, символіку й роль у молитві Церкви.

Просфора – хліб приношення і молитовної пам’яті

Слово «просфора» походить з грецької і означає «приношення», «дар». У перші століття християнства віруючі самі приносили на богослужіння хліб, вино, олію, віск для свічок та інші необхідні речі. Це був не просто внесок — це було вираженням участі у спільній молитві та житті громади: християни приносили Богові частинку своєї праці та себе.

Згодом просфору стали спеціально випікати в храмах. Вона складається з двох частин, з’єднаних між собою. Це має глибокий зміст: людина — істота і тілесна, і духовна, але ці частини поєднані в єдине життя. На верхній частині просфори ставлять печатку із зображенням хреста і написом ІС ХС НІКА — «Ісус Христос перемагає».

Під час проскомидії священик виймає з просфори Агнця — частину хліба, яка під час Євхаристійного канону стане Тілом Христовим. З інших просфор виймаються частинки на згадку живих і спочилих за іменами з поданих записок. Це означає, що Церква молиться за кожну людину не загально, а особисто, поіменно.

Після богослужіння просфору можна взяти додому і вживати з молитвою як знак Божого благословення.

Радимо також прочитати: Що символізує просфора, як правильно її вживати і зберігати

Антидор – хліб благословення і єднання

Антидор пов’язаний із просфорою найтіснішим чином. Це частинки тієї самої богослужбової просфори, з якої був вийнятий Агнець для Святого Причастя. Слово «антидор» походить із грецької і означає «замість дару» або «вместодарие» — те, що дається в знак благословення тим, хто не причащався.

Антидор не перетворюється на Тіло Христове, але він є освяченим хлібом, бо перебуває на престолі під час Євхаристійних молитов. Його благоговійно роздають після Літургії всім присутнім.

У давнину всі християни причащалися на кожній Літургії. Відсутність причастя вважалася великим духовним болем і навіть певною мірою покаранням. Та з часом виникли ситуації, коли не всі могли приступати до Чаші: через покладену епітимію, хворобу, тривалу дорогу чи інші причини. Тоді Церква встановила роздавати антидор, щоб ніхто не залишився без благословення.

Антидор радять вживати з благоговінням, найчастіше натщесерце. Його не виносять зі зневагою, не залишають де завгодно і не викидають. Якщо хліб довго зберігають, його підсушують, щоб він не зіпсувався. Якщо ж зберегти не вдалося, святиню з пошаною спалюють або пускають у проточну воду.

Артос – хліб Воскресіння і радості Церкви

Артос — особливий великий хліб, який освячують у день Святої Пасхи. Він символізує самого Воскреслого Христа, Який невидимо перебуває серед вірян. Традиція походить з апостольських часів: після Вознесіння Господа християни під час спільної трапези залишали порожнє місце і клали хліб — як свідчення присутності Того, Хто не залишає Церкву.

Артос лежить у храмі цілий Світлий тиждень, нагадуючи про радість перемоги Христа над смертю. У Неділю Антипасхи (першу неділю після Пасхи) артос урочисто роздроблюють і роздають вірянам. Його зберігають у домі як святиню і вживають з молитвою у часи хвороби, скорботи, слабкості душевної чи тілесної, промовляючи слова свідчення віри:
«Христос Воскрес!»