Нещодавно задумалась про те, що вміти хотіти — це теж навичка, яку потрібно в собі розвивати. Здавалося б, ну що може бути простіше — хотіти чогось, мріяти про щось… Але насправді дуже часто ще з дитинства нас вчать не мріяти й не хотіти.
Пам’ятаєте, як у дитинстві ви побачили іграшку, потягнулися до неї, почали гратись — і тут з’являється дорослий. Мама, тато чи продавець, і каже: “Так не можна”, “Не бери”, “Це соромно”, “Не гарно так поводитись”.
А потім — знайомі фрази:
- “Що ти там розмріявся?”
- “Хочеш — перехочеш”
- “Маєш — і цього досить”
- “Не вчися бажати — буде легше жити”
І от ми виростаємо. Ніби вже дорослі, ніхто більше не забороняє. Але ми самі стаємо собі найсуворішим дорослим. Самі тиснемо на себе.
Самі блокуємо свої бажання
Але навичка хотіти — це як м’яз. Його потрібно розвивати. Бо тільки коли ми щось по-справжньому хочемо, тільки коли мріємо — ми починаємо бачити можливості. А вони, до речі, завжди поруч.
Я зараз вчуся дегустувати світ — пробувати його на смак, на дотик, на запах. Дозволяю собі бачити й відчувати, що все можливе. Це звучить просто, але насправді дуже складно. Бо в той момент, коли ти дозволяєш собі хотіти, у голові одразу з’являються знайомі голоси: “Це соромно”, “Це не можна”, “Куди ти лізеш?”
Але я хочу, щоб навколо мене було більше людей, які мріють. Хотіти — це сміливо. Пробувати — це сміливо. Створювати — це сміливо.
Бо творення починається з бажання.
З “я хочу”.
З великої любові до життя.
І саме так народжуються неймовірні речі, проєкти та сенси.
Дайте собі можливість захотіти.
Радимо також прочитати:
- Навчіться правильно хотіти. Притча про здійснення бажань
- Жінка, яка нічого не хоче: як це впливає на сімейне життя
Зі сторінки Olena Zanichkovska
