Еріх Фромм — мислитель, який тонко поєднав у своїй творчості філософію, психологію та роздуми про природу людського буття. Його ідеї мов ключі, здатні відчиняти двері до розуміння себе і світу. Він писав про свободу, як про величезний дар, який водночас лякає і надихає, про любов, як про мистецтво, що вимагає від нас зусиль і справжньої майстерності, та про пошук сенсу, який наповнює життя світлом і радістю. Його праці — це своєрідні путівники для тих, хто шукає гармонію із собою та Всесвітом.
Фромм вірив, що кожна людина має внутрішній потенціал для щастя і любові, але часто цей шлях прихований за страхами, умовностями чи суспільними нав’язуваннями. Його слова пронизані ніжністю і глибиною, вони спонукають зупинитися і замислитися: а що я роблю, щоб бути вільним? Його цитати — це мов крихти мудрості, які він залишив для нас, щоб ми могли знайти свою дорогу у світі, де так легко загубитися. І, можливо, саме одна з його думок стане тією важливою підказкою, яка змінить ваше життя.
31 цитата Еріха Фромма, що дає відповіді на важливі запитання
- Головне життєве завдання людини — дати життя самій собі, стати тим, ким вона є потенційно. Найважливіший плід її зусиль — її власна особистість.
- Ми не повинні нікому пояснювати і звітувати, поки наші дії не роблять боляче або не зазіхають на свободу інших. Скільки життів було зруйновано цією необхідністю «пояснювати», яка зазвичай має щось на увазі, щоб вас «зрозуміли», тобто виправдали. Нехай судять про вас за вашими вчинками, і за ними — про ваші справжні наміри. Але знайте, що вільна людина повинна пояснювати щось лише самій собі — своєму розуму і свідомості — і тим небагатьом, у яких є право вимагати пояснення.
- Якщо я люблю, я дбаю, тобто я активно беру участь в розвитку і щасті іншої людини. Я не глядач.
- Мета людини — бути собою, а умова досягнення цієї мети — бути людиною для себе. Не самозречення, не себелюбство, а любов до себе. Не відмова від індивідуального, а утвердження свого власного людського я: ось справжні вищі цінності гуманістичної етики.
- У житті немає іншого сенсу, крім того, який людина надає цьому життю, розкриваючи свої сили, живучи плідно.
- Якщо людина може жити не в примусі, не автоматично, а спонтанно, то вона усвідомлює себе, як активну творчу особистість і розуміє, що у житті є лише один сенс — саме життя.
- Ми є те, що про себе думаємо самі, і те, що про нас нам вселили інші.
- Щастя — не якийсь божий дар, а досягнення, якого людина досягає своєю внутрішньою плідністю.
- Для людини все важливо, за винятком її власного життя і мистецтва жити. Вона існує для чого завгодно, але тільки не для самої себе.
- Людині, яка тонко відчуває, не сила утриматися від глибокого смутку з приводу невідворотних трагедій життя. І радість, і смуток — неминучі переживання чутливої, повної життя людини.
- Нещасна доля багатьох людей — наслідок незробленого ними вибору. Вони ні живі, ні мертві. Життя виявляється тягарем, заняттям, яке не має сенсу, а справи — лише засіб захисту від мук буття в царстві тіней.
- Любов до себе — це не егоїзм, це здатність цінувати свою унікальність і ставитися до себе з тією турботою, яку ти готовий дати іншим. Тільки навчившись любити себе, ти можеш справді любити інших.
- Співчуття і переживання передбачає, що я переживаю в собі те, що пережите іншою людиною, і, отже, в цьому переживанні він і я — одне. Всі знання про іншу людину дійсні настільки, наскільки вони спираються на моє переживання того, що переживає інша людина.
- Я впевнений, що ніхто не може «врятувати» свого ближнього, зробивши за нього вибір. Все, чим може допомогти одна людина іншій — це розкрити перед нею правдиво і з любов’ю, але без сентиментів і ілюзій, існування альтернативи.
- Життя ставить перед людиною парадоксальну задачу: з одного боку реалізувати свою індивідуальність, а з іншого — перевершити її і прийти до переживання універсальності. Тільки всебічно розвинута особистість може піднятися над своїм Я.
- Якщо дитяча любов виходить з принципу: «Я люблю, тому що мене люблять», то зріла любов виходить з принципу: «Я кохаю, тому що я кохаю». Незріла любов волає: «Я кохаю тебе, тому що я потребую тебе!». Зріла любов міркує: «Я потребую тебе, тому що я кохаю тебе».
- Божеволіти один до одного — не доказ сили любові, а лише свідчення попередньої самотності.
- Щастя — це не стан, якого можна досягти назавжди, це процес. Щасливим є той, хто щодня здатен бачити цінність у тому, що має, і продовжувати рости, пізнаючи себе й інших.
- Більшість людей впевнені, що любов залежить від об’єкта, а не від власної спроможності любити. Вони навіть переконані, що, раз вони не люблять нікого, крім «коханої» людини, це доводить силу їхнього кохання. Тут проявляється омана — установка на об’єкт. Це схоже на стан людини, яка хоче малювати, але замість того, щоб вчитися живопису, твердить, що вона просто повинна знайти достойного натурника: коли це трапиться, вона буде малювати чудово, причому станеться це само собою. Але якщо я дійсно люблю якусь людину, я люблю всіх людей, я люблю світ, я люблю життя. Якщо я можу сказати комусь «я люблю тебе», я повинен бути здатний сказати «я люблю в тобі все», «я люблю завдяки тобі весь світ, я люблю в тобі самого себе».
- Характер дитини — це зліпок з характеру батьків, який розвивається у відповідь на їх характер.
- Якщо людина здатна повноцінно любити, то вона любить і себе; якщо людина здатна любити тільки інших, вона не може любити взагалі.
- Заведено вважати, що закоханість — це вже вершина любові, в той час, як насправді — це початок і тільки можливість отримання любові. Заведено вважати, що це таємничий результат потягу двох людей один до одного, якась подія, що відбувається сама собою. Так, самотність і сексуальні бажання роблять закоханість легкою справою, і тут немає нічого таємничого, але це той успіх, який так само швидко минає, як і прийшов. Випадково коханими не стають. Твоя власна здатність любити викликає любов так само, як і зацікавленість робить людину цікавою.
- Людина, яка не може створювати, хоче руйнувати.
- Як не дивно, але вміння бути одному є умовою здатності любити.
- Наскільки важливо уникати порожніх розмов, настільки ж важливо уникати поганого товариства. Під «поганим товариством» я розумію не тільки порочних людей — їх компанії слід уникати тому, що їх вплив гнітючий і згубний. Я маю на увазі також товариство «зомбі», чия душа мертва, хоча тіло жваве. Йдеться про людей з порожніми думками і словами, людей, які не розмовляють, а базікають, не думають, а висловлюють розхожі думки.
- У коханій людині треба знаходити себе, а не втрачати себе в ній.
- Якби речі могли розмовляти, то на питання «Хто ти?» друкарська машинка відповіла б: «Я — друкарська машинка», автомобіль сказав би: «Я — автомобіль» або більш конкретно: Я — «форд» або «бюїк», або «кадилак». Якщо ж ви питаєте у людини, хто вона, то отримаєте відповідь: «Я — фабрикант», «Я — службовець», «Я — лікар» або «Я — одружений чоловік» або «Я — батько двох дітей», і її відповідь буде означати майже те ж саме, що означало би відповідь предмета, що говорить.
- Якщо інші люди не розуміють нашої поведінки — то що? Їхнє бажання, щоб ми робили тільки так, як вони розуміють, це спроба керувати нами. Якщо це означає бути «асоціальною» або «нераціональною» людиною в їхніх очах, нехай. Найбільше їх ображає наша свобода і наша сміливість бути самими собою.
- Наша моральна проблема — це байдужість людини до самої себе.
- Людина є центром і метою свого життя. Розвиток своєї особистості, реалізація всього внутрішнього потенціалу – це найвища мета, яка просто не може змінюватися або залежати від інших нібито вищих цілей.
- Любов — це не просто почуття, це рішення, судження, обіцянка, вибір. Якщо любов була лише почуттям, то не було б підстав обіцяти любити одне одного завжди. Почуття приходять і зникають, а любов залишається там, де є усвідомлений вибір.
Радимо також прочитати:
- Про любов, гроші і дурість: 30 цитат Бернарда Шоу
- Якщо все навколо дратує – прочитайте цю цитату Маслоу
