13 січня – Щедрий вечір. А ще цього дня вшановують пам’ять Меланії, святої римської християнки, по-народному – свято Меланки.
Меланія народилась вона у родині сенатора. Батько змусив вийти заміж за нелюба. Згодом Меланія народила сина та доньку, які через деякий час померли. Після цієї події вона тяжко захворіла й тоді її чоловік дав обітницю цнотливості. Згодом дівчина одужала й разом з чоловіком почали подорожувати, відновлювати храми та допомагати людям.
Традиції на Щедрий вечір
Наші предки вірили, що у ніч на 13 січня Всевишній оглядає всі домівки, й вже зранку вони повинні бути прибраними.
Після жінки брались за приготування смачних страв до вечері. Зранку цього дня починають готувати другу кутю. Її називають щедрою. На відміну від багатої куті (її готують на Святвечір), її можна заправляти скороминою (маслом, смальцем). Крім того, господині смажать млинці, печуть пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.
Стравам приділяється дуже важлива роль: вважається, що чим більше розмаїття на столі в цей день, тим щедрішим буде наступний рік. На столі повинні бути присутні страви з м’яса, зокрема, холодець, кров’янка, ковбаси, верещака тощо. Свиня є символом щастя та плодовитості. Господар ділив голову тварини кожному по старшинству, поки дружина займалась приготуванням холодцю. Наймолодший, коли отримував свій шматок, повинен був похрюкати під столом.
Наші предки на Щедрий вечір не готували страви з риби або птиці – вважали, що цим можуть відлякати удачу.
Після вечері – щедрувати
Наготувавши наїдків, родина йшла митися, одягала новий одяг та сідала за стіл. Після Щедрої вечері, коли надворі ставало темно, ходили щедрувати. Гурти молоді перевдягалися у травин і містичних персонажів та ходили від дому до дому, щедруючи звечора і до півночі.
На Меланки ходять також і парубоцькі гурти, вони “водять Меланку”. Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою.
За давнім звичаєм вранці наступного дня йшли на роздоріжжя палити «Діда», дідуха — снопи, соломи, що стояли на покуті від Святого вечора, потім стрибали через багаття.
14 січня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.
- На Маланки обов’язково загадайте бажання і не рахуйте гроші!