Життєві історії Сім'я

Як підштовхнути його до РАЦСу?

Днями нам прийшло повідомлення: «Волаю про допомогу! Як ПРИМУСИТИ КОХАНОГО ОДРУЖИТИСЯ ЗІ МНОЮ?» Я взяла фразу на озброєння і пройшлася по кабінетах колег-чоловіків. Реакція була несподіваною…

Цікаво, але чоловіки на цю фразу… ображалися! І знаєте, на що? На те, як панна ставить питання. «Чому жінкам так кортить до чогось змушувати нас? – обурювалися вони. – Чому б не попросити чи переконати? Бо якщо нас насильно пхати під вінець, то потому годі чекати меду! Вона збрехала «до», а я надолужу «після»…»

Отакої! Отже, якщо мужчина добровільно не пропонує пута Гіменея, – то з ним можна самій спробувати поговорити на цю тему. Якщо ж він опирається руками-ногами, то, може, й не варто наполягати. ВОНО вам треба?

ЗА П’ЯТЬ ХВИЛИН ТАТУСЬ? А-А-А-А-А-А-А!!!!!!!

«Але якщо не можна, але дуже хочеться, – сміялися мужчини в міру того, як розвивався діалог, – то жінки таки прагнуть використати, на їхню думку, кілька вбивчих аргументів».

Вони зварили мені запашної кавусі, і ми почали моделювати ситуації, застосовуючи перевірені народом методи, за допомогою яких слабка половина намагається вкоськати сильну.

«Любий, я вагітна!» – зазирає йому у вічі вичікувально. Зображає радість. Ще місяць тому вона переконувала його, що їм можна не застерігатися, бо п’є протизаплідні пігулки, а сьогодні – оце новина! Він дивиться на неї, немов баранець на нові ворота. «Як так трапилося? Ти ж казала…» – белькоче у відповідь. «А я випадково забула випити одну… І от маєш!..» – тріумфально завершує вона. Бо певна, що заявою про вагітність загнала-таки останнього цвяха-аргумента в його парубоче життя.

«І дуже помиляються, – резюмують представники сильної статі. – Тому що нині ліжко не конче привід для одруження. Це по-перше. А по-друге, коли жінка починає не тільки тиснути фактом вагітності, але і як рефері залучає друзів-батьків милого, а бува, навіть шефів організації, де він працює, – то вона починає ставати небезпечною для чоловіка. Адже вона просто-таки нападає на нього».

І що ж у підсумку? А те, що загнаний чоловік вважає за потрібне…. захищатися. Тому вибирає для цього не найкращі методи. Наприклад, утекти, не лишивши телефонів. Або удати з себе цілковите лайно, щоб лишень відчепилася. А коли аргументів бракує, бува, й… руку може підняти!

«Якщо панні таки вдасться, нехай і з боями, заарканити чоловіка?» – не здаюся я.

«Ну то нехай буде готова, що в шлюбі він зненавидить і її, і дитинку. Але… найімовірніше, таки втече раніше, і їй доведеться робити аборт. Або народить одиначкою. Тоді впродовж вагітності й після народження відгрібатиме за все маля. Уся злість на того «пройдисвіта» буде на ньому!» – такою була мені відповідь.

Єдиний утішний варіант пришвидшити одруження через вагітність – коли двоє дуже кохають одне одного. Але це, як кажуть, зовсім інша історія. А якщо дуже хочеться сім’ї, то починати її з насилля – остання справа.

КВАРТИРА, МАШИНА, МІШОК…

…Пригадую цей шок, коли надія та краса нашого курсу Сергій заявив, що одружується. Ми не йняли віри й губилися в здогадках, хто ж зумів приборкати красунчика, за яким ридало ледь не все наше жіноцтво. «Розслабтеся, – сказала у переддень весілля староста. – Він одружується з… мішком грошей!»

Ми влаштували засідку під РАЦСом і таки вгледіли її – зірку, що затьмарила розум нашому Сергійкові. Вона була в казковому вбранні, на фантастичній машині. А він – у космічної ціни костюмі.

«Це була справжнісінька угода, – згодом ледь не виправдовувався Сергій. – Вона мені – житлову площу, авто, прописку. Я їй – статус заміжньої за молоденьким красунчиком».

Через два роки він її кинув… щоб через місяць знову з’явитися у товаристві багатої пані. Під вінець із нею він уже не поспішав, отримуючи подарунки у більш вишуканий спосіб. Просто тягнув час, а пані тим часом сподівалася на штамп у паспорті…

Одне слово, розчарував нас Сергійко. Пішов по руках.
«У першому випадку він був більш чесний зі своєю дамою, – сказали чоловіки, коли розповіла їм цю історію. – А в другому… Він, очевидно, сам спровокував її, аби вона захотіла з ним розпрощатися. Вигідно і… підленько».

ОЙ ЧИ ЖИВІ, ЧИ ЗДОРОВІ ВСІ РОДИЧІ ГАРБУЗОВІ?

«І коли у вас весілля?» – на порозі кімнати двох молодих людей виростає грізний батько дівчини, яка перелякано визирає з-під ковдри. Він не просто її люблячий татусь, а ще й «шишката шишка». У нього зв’язки по всьому місту, навіть в університеті, де вчиться ВІН. Юнак чудово розуміє, що може успішно вилетіти з навчального закладу, варто цьому всесильному замовити словечко парі-трійці викладачів і ректорові на додачу…

І він одружується. Саме так – під тиском родича! Звідки ж йому, бідному, знати, що кохана дівчинка попрохала татка «несподівано» прийти? І зовсім трішки допомогти пришвидшити процес творення майбутньої родини…

«Тоді дівчинці треба бути готовою до того, – кажуть мої опоненти-чоловіки, – що і в того юнака можуть знайтися впливові родичі, яких він, оговтавшись, проситиме насолити новоспеченому тестеві. А якщо не матиме нагоди зігнати свою злобу на дружині, боятиметься її. Мало того, втікаючи від такого «щастя» …почне зазирати в чарку. Причому серйозно!»

Висновок: тиском досягти позитивних результатів майже неможливо! І що ж його робити? – сплеснуть у долоні тисячі жіночок.

«Чекати, поки ВІН не дозріє сам, – радять чоловіки в один голос. – Або вже ліпше сказати йому прямо, але не агресивно, що, мовляв, ви не проти створити з ним сім’ю. Чи… погнати його геть і знайти собі іншого!»

А ще мої експерти, замріяно покурюючи, сказали, що радше поведуть до вінця тих жінок, які бачитимуть у них не потенційних чоловіків, а передовсім друзів. І звичайно, МУЖЧИН. І сильних, і…. і…. і….