…Вони просто були коханцями у вільний від навчання час… Чи, найімовірніше, – добрими друзями, яким подобалися обійми, поцілунки і прощання до вечора… Вони просто були…
Але ким вони були врешті-решт?..
Це не мало аж такого значення! Головне, що були…
…може, більше друзями, ніж коханцями, хоча, найімовірніше, – навпаки!
…головним було не переплутати, ким бути на парах…
У всьому повинен бути порядок, чіткий розподіл того, що можна і не можна! Вони трималися! Друзі…
…Довго-предовго пізніми вечорами вони ставали коханцями… І тоді їм було дозволено все. Навіть вчорашні образи могли бути вихлюпані просто в обличчя і заспокоєні, втихомирені ніжним поцілунком, притишені й згодом забуті. Найпотаємніші думки могли бути відкриті й вислухані з розумінням…
Але вже наступного дня одягалися маски пристойності й суспільної думки, і вчорашні моменти насолоди канули у пам’ять.
Але ж сказано: memento! carpe diem, тобто днем живи і про це пам’ятай! А про ніч – це вже інша річ…
…Але вони були не…, точніше не були такими, як усі. Врешті, вони були коханцями, що додавало їм сміливості жити саме ніччю, а не днем.
День занадто яскравий для дотиків. Вони печуть, коли на них падає світло або чийсь заздрісний чи здивований погляд!
…тому вони були друзями вдень, а вночі… коханцями!!!
…а може, їх і зовсім не було?…
…а може, це все не варте їхнього можливого буття…
… а можливо, краще було б їм не бути…
Але вони були… Були і друзями, і коханцями водночас. А головним було не переплутати ролі на день і ніч…
