Здоров'я та краса Сам собі лікар

Перша допомога при отруєнні чадним газом: покрокова інструкція

Чадний газ – це речовина без кольору і запаху, є продуктом неповного згоряння вуглецевмісних речовин. Ми навчимо вас надавати першу домедичну допомогу. Пам’ятайте, це може врятувати чиєсь життя.

Без застосування спеціальних приладів, оцінити наявність і концентрацію монооксиду вуглецю в навколишньому повітрі неможливо.

Стадії отруєння

Потрапляючи в організм, чадний газ міцно зв’язується з гемоглобіном (білком, що переносить кисень), з утворенням карбоксигемоглобіну, блокує роботу активних дихальних центрів, утворення нових еритроцитів. Внаслідок цих процесів виникає гостре кисневе голодування тканин. Крім того, монооксид вуглецю порушує перебіг окислювальних процесів у організмі.

У клінічній практиці виділяють такі стадії отруєння:

Легка. Характеризується швидкою симптоматикою (запаморочення, сонливість, легка нудота), яка зникає після припинення впливу. Окремі прояви можуть зберігатися протягом доби. Летальний результат малоймовірний (менше 5% при наявності важких патологій дихальної або серцево-судинної систем).

Середня. Клінічні симптоми різко виражені. Спостерігається блювання, тахікардія, задуха, втрата свідомості. Після припинення впливу СО симптоми зберігаються до 5 діб. Ризик летального результату складає не більше 30%.

Важка. Спостерігається тяжкий стан хворого, розвиваються серйозні ураження центральної нервової системи, задуха, судомний синдром. Ймовірність летального результату досягає 80%.

Ознаки газової інтоксикації

Для підвищення шансів на успішне надання першої допомоги, необхідно вчасно розпізнати отруєння СО. Симптоми такого стану безпосередньо залежать від концентрації монооксиду вуглецю у вдихуваному повітрі і тривалості його впливу на організм. Токсична дія чадного газу проявляється такими ознаками:

  • слабкість;
  • сонливість;
  • шум у вухах;
  • запаморочення;
  • блідість шкірних покривів;
  • прискорене дихання;
  • головний біль;
  • вегетативні розлади;
  • нудота;
  • блювання;
  • двоїння в очах;
  • тахікардія;
  • задуха;
  • судоми;
  • мимовільне сечовипускання, дефекація;
  • підвищення температури тіла;
  • втрата свідомості.

Долікарська допомога при отруєнні чадним газом

Для зменшення ризику летального результату та зниження ймовірності розвитку важких наслідків, перша допомога повинна проводитися відразу після виявлення факту отруєння людини монооксидом вуглецю.

Перш за все, необхідно припинити надходження СО в організм, забезпечити потерпілого свіжим повітрям, потім викликати невідкладну допомогу або самостійно відвезти потерпілого в стаціонар.

При відсутності у людини ознак життя (пульсу, дихання), необхідно терміново приступити до виконання реанімаційних заходів.

Першочергові заходи

Невідкладна допомога при отруєнні чадним газом при збереженому диханні і серцебитті включає в себе такі дії:

  1. Винесіть потерпілого на свіже повітря або забезпечте його доступ, відкривши двері та вікна.
  2. Укладіть потерпілого на горизонтальну поверхню.
  3. Звільніть від стискуючого одягу (ременів, краватки тощо).
  4. Якщо людина перебуває без свідомості, дайте їй понюхати ватку з нашатирним спиртом.

Реанімаційні заходи

Послідовність дій при виконанні реанімаційних заходів така:

  1. Звільнити порожнину рота від блювотних мас, слизу, слини.
  2. Забезпечте максимальну прохідність верхніх дихальних шляхів: закиньте потерпілому голову і висуньте нижню щелепу так, щоб підборіддя зайняло високе положення.
  3. Закрийте потерпілому ніс, після чого прикрийте його рот будь-якою легкою тканиною (наприклад, носовою хустинкою) і здійсніть видих.
  4. Потім відкрийте людині ніс і рот для забезпечення пасивного видиху. За хвилину слід робити 13-19 вдихів «рот в рот».
  5. Одночасно з проведенням штучного дихання слід виконувати непрямий масаж серця: покладіть руки на нижню третину грудини, виконуйте швидкі, сильні натискальні рухи.

Перша медична допомога при отруєнні чадним газом

Постраждалі, які отримали важкий або середній ступінь отруєння, мають обов’язково госпіталізуватися в стаціонар для продовження реанімаційних заходів. Головним антидотом при отруєнні монооксидом вуглецю є кисень 100% концентрації. Його подають через спеціальну маску в кількості 9-16 л/хв. Термін киснетерапії визначається тяжкістю стану хворого.

При важкому ураженні, пацієнту проводять інтубацію трахеї і його підключають до апарату штучної вентиляції легенів. Крім того, надання першої допомоги при отруєнні газом в стаціонарі включає проведення внутрішньовенної інфузійної терапії з застосуванням розчинів з гідрокарбонатом натрію, що допомагає скорегувати гемодинамічні розлади.