Кухня Смачна історія

Легенда про кутю

Кутя – найголовніша страва на столі, з якої заведено починати трапезу. прочитайте це, щоб знати, чому прийнято їсти кутю напередодні Різдва.

05.01.2020 12:19

На початку світу, коли Адам і Єва з’їли зрадливий фрукт, вони відчули в своїй душі великий неспокій. Кинулись до ніг Господа та вперше в житті гірко заплакали.

А Господь Бог промовив до них : “Встаньте, запізніле ваше каяття! За те, що ви вчинили, тепер мусите покутувати й очиститися від зла, яке вам учинив сатана. Тоді ви ввійдете до раю й будете зі мною. Це я вам обіцяю, а тому, що ви є слабі створіння, то жде вас дуже важке життя, але я ваш Отець і хочу вам допомогти в цій трудній мандрівці.Оце я вам даю три мішечки, в яких є пожива для душі і тіла. У першому є віра, у другому – надія, а в третьому – любов. Два перші будеш нести ти, Адаме, а третій візьме Єва”.

У першому були зеренця пшениці. І Господь каже: “Цю пшеницю ти посій і вона буде поживою твоєю і твого роду. Вона скріплюватиме тебе вірою, щоб я вас не залишив”.

У другому мішечку був мак: “Цей мак, – продовжував Господь, – служитиме мастю для твого хліба та пробуджуватиме в вас надію, що моєму милосердю немає кінця. Це так, як з гарним і ніжним квітом маку. Коли він не знидіє передчасно, то видасть зерно. Так і є й з надією”.

Тоді розв’язала третій мішечок Єва, а там був мед. “Цей мед, – говорив Творець, – збирає бджілка, моя невсипуща робітниця. Вона буде осолоджувати хліб, який доведеться вам з трудом добувати. Цей мед нагадуватиме вам про любов, яка ущасливлює душу й поведе вас до мене. Я пошлю вам Спасителя, щоб це вам пригадав і поміг знайти шлях, що веде до мене. Тоді в день його уродин сягнете по ці мішечки, щоб приготувати страву, яка пригадає вам мої сьогоднішні слова”.

Тисячі років проминуло з того часу. Дари, що їх отримала людина від свого Господа Бога, вона зужила для користі свого тіла, а дари, що поклав Бог у серце людині – віру, надію й любов, загубились. Про це подбав сатана, і люди почали сходити на манівці. Це бачив Господь і послав їм Спасителя. У вбогій стаєнці Віфлеєму народилося дитятко, яке мало пригадати людям, де і як шукати скарби для душі.

Щороку з тих трьох дарів український народ готує готує страву, яку називають кутею. Навіть у найбіднішій українській родині на Святвечір перед Різдвом , і перед Водохрещем не обходиться без куті, бо ж вона є учасницею цього великого свята. Після Святвечора кутю ще залишають на ніч на столі до наступного дня для душ покійників роду цього. А колись кутю підкидали ложкою до стелі, щоб в цій родині і добро родилось, і щасливо жилось, і гарно веселилось.