Батько запитав свого сина: “Що це”?
Син відповів: “Це ворона”.
Через декілька хвилин батько вдруге запитав свого сина: “Що це”?
Син сказав: “Батьку, я тільки що сказав тобі: це ворона”.
Через деякий час старий батько утретє запитав свого сина: “Що це”?
В цей час в голосі сина відчувалося деяке роздратування.
“Це ворона. Це ворона, батьку”.
Трохи пізніше батько в 4-й раз запитав свого сина: “Що це”?
Цього разу син закричав:
“Чому ти продовжуєш ставити мені одне і те ж питання знову і знову, хоча я вже сказав – це ворона. Невже ти не розумієш”?
Трохи пізніше батько пішов до своєї кімнати і повернувся із старим пошарпаним щоденником, який він вів відколи народився його син.
Відкривши його, він попросив свого сина прочитати, що написано на сторінці. Син опустив очі та прочитав наступні слова:
“Сьогодні ми сиділи на дивані з моїм трирічним сином. Раптом на вікно сіла ворона. Він запитав мене приблизно 23 рази, що це, і кожного разу я спокійно відповідав, що це ворона. Я з любов’ю обіймав мого хлопчика і радів його допитливості. Я зовсім не відчував роздратування, швидше прихильність до цього малюка”.
Чому ж така різниця в реакції?
Якщо ваші батьки досягають старості, не відштовхуйте їх і не сприймайте їх як тягар. У цьому і вся проблема. Будьте розсудливі, слухняні, покірливі та добрі до них.
Будьте уважні до своїх батьків. З сьогоднішнього дня вимовіть це вголос:
“Я хочу бачити моїх батьків щасливими. Вони піклувалися про мене з найменших років. Вони завжди обсипали мене своєю самовідданою любов’ю.
Вони перетнули усі гори і долини, не бачачи шторму і спеки, щоб зробити мене тим, хто я є”.
Якими б старими не були ваші батьки, цінуйте те, що вони для вас зробили.
