Здоров'я та краса Схуднення

Звідки береться зайва вага, або Чому ми поправляємося?

Ви набрали зайву вагу? Вважаєте, що винен сповільнений метаболізм і гормональний збій? Може, до ендокринолога звернутись? Моя відповідь вам, мабуть, не дуже сподобається, декого збентежить, інших обурить. Але треба відкрити очі на правду…

“Підписниця жалілась, що набрала 30 зайвих кілограмів, попри те, що нічого не їсть, – розповідає експерт зі схуднення Віктор Мандзяк. – Винила в цьому сповільнений метаболізм і гормональний збій. Питала, що робити, може, до ендокринолога звернутись? Моя відповідь вам, мабуть, не дуже засмакує, декого збентежить, інших обурить (і я навіть знаю чому)”.

Я часто чую, що не завжди причиною зайвої ваги є переїдання. Дзуськи, завжди!

Припиніть бути толерантними

Людина, безшерстий примат, набирає вагу винятково тоді, коли переїдає. Є таке чудове слово як «жерти». Для того, аби ми говорили однією мовою, я вам пропоную свою авторську дефініцію. Жерти – систематично та регулярно переїдати. Можна, звісно, користуватись більш прийнятною термінологією: «зловживати їжею», «ненароком з‘їсти зайвого», «випадково впасти в тазик з Олів’є». Але в цій статті, як і в попередній, ми зупинимось на «жерти».
Чи можна людині казати, що вона жере? Треба! Толерантність – це прагнення здаватись добрим, любові і щирості тут не більше, ніж води в калюжі у спекотній літній день. Толерантність – синонім лукавства.
Коли ви чуєте від мене, що ви жерете (читай, переїдаєте), не шукайте якогось підтексту, це констатація факту, без ярликів і образ. Жерти – отримувати більше енергії, ніж потребує організм.

Чому люди переїдають

Причин цього деструктивного явища більше, ніж жаб на болоті: емоційний голод, депресія, психогенний хронічний стрес, депривація сну, харчові звички, деструктивні відносини з їжею, рафінація їжі, розвиток харчової промисловості, технічний прогрес, гіподинамія, ендокринні розлади (наприклад, гіпотиреоз), традиції тощо (про це все я вам писав). Всі ці фактори впливають на енергетичний баланс, роблячи його позитивним, а живіт випуклим. Дорога до зайвої ваги ЗАВЖДИ проходить через профіцит калорій, тобто через переїдання. З повітря жир не росте.
Підписниця жалілась, що набрала 30 зайвих кілограмів, попри те, що нічого не їсть. Винила в цьому сповільнений метаболізм і гормональний збій. Питала, що робити, може, до ендокринолога звернутись? Моя відповідь вам, мабуть, не дуже засмакує, декого збентежить, інших обурить (і я навіть знаю чому). Ви жерете! Так-так, саме жерете – систематично та регулярно переїдаєте. Повільний метаболізм і ендокринні порушення – це ваше нікудишнє виправдання-алібі. Це алібі ваш мозок придумав не тільки для мене, а й для вас. Тобто ви самі себе дурите.

Чому ми шукаємо виправдання

Жодна людина не хоче бути гівнюком ні в очах інших, ні в своїх особистих. Це аперкот по самооцінці. У всьому негативному, що з нами відбувається, нам вигідно (на перший погляд) звинуватити фактори, на які ми не здатні вплинути. Метаболізм поламаний, ну що я зроблю? Збились гормони, я безсила. Я жертва! Ох, як ми любимо роль жертви, нас медом не годуй, дай костюм жертви на себе одягнути.
Визнавати свої помилки – боляче. Прийняти свою слабкість, лінь, імпульсивність – неприємно. Але треба, це достойно Людини. Та до дідька ту достойність! Бути щирим із собою – перший крок на зустріч щастю. Звинувачувати в своїх негараздах непідконтрольні нам обставини – бути ворогом собі.
Цю проблему можна екстраполювати на будь-які аспекти життя: стосунки, роботу, виховання дітей тощо. Нам всім варто навчитись брати відповідальність за своє життя у власні руки. Інакше життя піде у вільне плавання, і куди воно запливе самотужки можна тільки гадати.
Причин того, що людина переїдає більше, ніж води в Тихому океані, але без переїдання поправитись нереально. Всі, хто стверджує протилежне, ставлять свій автограф під невіглаством.
Коли я дивлюсь на себе в люстерко і контури мого живота не демонструють бажаної естетики, я собі кажу: «Якого біса, Вітьок?!! Досить жерти! І тільки спробуй но мені ще раз пропустити пробіжку!»
Я не знаю, як відреагувала на мою відповідь підписниця, думаю, їй було неприємно: правда не завжди солодка. Але я б дуже хотів, аби моє послання до неї дійшло, ввійшло в неї, інтегрувалось в неї, і творило дива з її життям. Я б цього дуже хотів…

Автор – Мандзяк Віктор

Дата публікації: 25.10.2021 img Поділитися