Наші предки говорять з нами не лише мовою писемних документів чи монументальних пам’яток, а й мовою залишених по собі коштовних прикрас. У них так само закарбована історія та традиції. Кіммерійці, скіфи, сармати… Судячи з фондів “Скарбниця Національного музею України”, саме вони передали нам любов до золота і дорогоцінних каменів.
Кіммерійці (наука й досі сперечається, то були добрі скотарі чи відважні воїни), неперевершені лучники та безстрашні воїни скіфи, які здійснювали військові походи, спустошуючий набігами чужі землі, греки, які у цей же час заселили береги Чорного моря, та безжальні до ворогів сармати – всі ці різні за характером племена й народи єднає любов до дорогоцінних металів та ювелірних прикрас.
Всі вони любили золото та вишукані вироби з нього. Про це свідчать кургани. Їх зводили над місцем поховання можновладних лідерів, які воліли забирати своє золото й на той світ. Завдяки віруванням всіх цих племен у загробне життя та можливість забезпечених осіб носити золото й у потойбічному світі, до нас дійшли неперевершені зразки золотарства тієї доби. Лише кургани за посередництва Інституту археології збагатили фонди Скарбниці Національного музею України на 30 тисяч експонатів.
У кожної епохи – свої смаки та тренди на прикраси
Кіммерійці у своїй ювелірці надавали перевагу стриманим геометричним мотивам. Це нехитрі ромби та хрести, спіралі, меандри й кільця. Але готові вироби виглядали доволі яскраво, завдяки інкрустуванню скляними вставками. Фігури лили за восковими моделями, а також кували, використовували різьблення та паяння.
Скіфи були більш вибагливими. Їхніх вождів та вельможних панів ховали разом з золотими мечами й кінським спорядженням з доволі деталізованим візерунком на них. Серед орнаментів – багато тваринних образів: коні, олені та неодмінно кішки. Причому з дивовижно точною передачею фігури та пластики цих тварин. Це не просто схематично зображене у золоті тіло тварини, а й доволі точно передана її поза та настрій. Вважається, що такі зображення тварин – це не примітивне прикрашання дорогоцінного виробу, а ще й звернення до вищих сил, до тварини-оберегу з проханням про захист і покровительство.
Радимо також прочитати: Сім загублених скарбів, які ще можна відкопати на території України
Елліно-скіфський напрям у ювелірному мистецтві – на межі V – ІV століть прийшла мода й на нього – це вишукані вироби з зображенням життєвих сцен. Особливість робіт – неймовірна деталізація.
У фондах “Скарбниці Національного музею України” зберігається шолом з кургану Передерієва Могила, на якому, як на картині, до найдрібніших деталей передано битву скіфів.
Скіфська пектораль – найцінніший скарб
Та найцінніший експонат, звісно ж, так звана Скіфська пектораль, що слугувала нагрудною прикрасою царя. Знайдена поблизу міста Покров Дніпропетровської області експедицією, очолюваною Борисом Мозолевським. Вироблена з золота 958 проби вона важить більше кілограму та, як вважають вчені, була виготовлена грецькими майстрами в ювелірних майстернях Афін або Пантікапея у IV столітті до н. е. на замовлення скіфської знаті як дипломатичний подарунок.
Радимо також прочитати: 12 маловідомих фактів і таємниць про головну коштовність України – Скіфську пектораль
Елліністичний період: золото, коштовне каміння, кольорове скло та емаль
Вироби елліністичного періоду вирізняються елегантністю й вишуканістю, цікавими орнаментами. Майстри щедро розбавляють золото коштовним камінням, кольоровим склом та емаллю. Їх із задоволенням могла б носити сучасна жінка.
Досконале поєднання дорогоцінних металів з камінням, склом та емаллю – це початок поліхромного стиля у ювелірному мистецтві.
Елліно-скіфські прикраси були настільки привабливими, що не залишили байдужими навіть таких суворих воїнів, як сармати. Вони надаватимуть перевагу зображенню звірів, не шкодуючи золота на виготовлення таких оберегів. Але щоб зробити їх особливо красивими, прикрашатимуть такі статуетки камінням та склом, як скіфи. Ба більше, згодом і їхні прикраси будуть щедро оздоблені дорогоцінним камінням і склом. Наприклад, як браслети та сережки з оніксом та перлами, знайдені у Ногайчинському кургані.
Поява ремісничих поселень та перетворення їх у міста у VІІ-VІІІ століттях відбилася не лише на економіко-політичному устрої територій, а й на їхній ювелірці. Це зазвичай прикраси-обереги. Самі вироби мають практичне значення – їх можна носити, але зображення на них символічні.
За матеріалами книги “Музей історичних коштовностей України”.
Авторка – Мирослава Смоліна
