Життя це як подорож на поїзді. З безліччю зупинок, змін у маршруті та навіть аварій. З народженням ми сідаємо у поїзд із нашими батьками і спочатку думаємо, що будемо у цій поїздці з ними завжди. Але якось вони виходять на одній станції, а ми самотньо продовжуємо подорож без них.
Час іде, у вагон підсідають інші люди. Деякі стануть дуже важливими для нас, можливо, навіть залишаться до кінця поїздки. Хтось виходитиме з вагона, назавжди залишаючи поряд з нами порожнє сидіння. А хтось зникати на станціях настільки непомітно, що ми навіть не звернемо уваги, що на їхніх місцях сидять зовсім інші люди.
Ця поїздка буде сповнена радості, смутку, очікувань, надій, зрад, пробачень, привітань та прощань. У якісь моменти ми думатимемо про те, щоб натиснути на стоп-кран або пересісти в інший вагон, а часом будемо з щирим задоволенням дивитися у вікно і цікавитися пасажирами, що знову увійшли.
Головна таємниця поїздки: ми не знаємо, на якій станції нам доведеться зійти. Потрібно просто насолоджуватися поїздкою самим і робити її комфортною для пасажирів, що сидять поряд.
Це дуже важливо. Адже коли ми досягнемо своєї кінцевої станції, потрібно, щоб люди, які продовжать шлях, відчули, що наше місце спорожніло, і в них залишилися чудові спогади про те, хто тут щойно сидів.
Автор – Марк Ентоні
Радимо також прочитати:
- Життя занадто коротке, щоб жаліти себе
- 35 дотепних законів життя, які завжди працюють
