В мене є знайома, що обожнює побут. Вона богиня кухні, приборкувачка дітей і всіляких побутових дрібничок. Їй подобається щодня стелити скатертину і накривати обід із трьох страв. Подобається вдихати запах щойно випраної білизни. Їй подобається прасувати і складати речі однаковими стосиками за кольорами.

На кухні, вона завжди вдягає чистий фартушок і підмальовує губи перед вечерею. Здавалось би, всі захоплюються нею. Та, знаєте, часто їй інші жінки кажуть, що вона все робить “не так”. Що їй потрібно нарешті зайнятись собою, почитати трохи професійної літератури і будувати кар’єру поки не пізно.

Є в мене знайома з блискучою кар’єрою. Вона свої дні, тижні й роки проводить в літаках, відрядженнях і на зустрічах. Вона вміє переконувати одним поглядом і впроваджувати нові стратегії наче магічною паличкою. Вона не їсть домашньої їжі, а постіль в її квартирі тижнями розстелена. Вона не хоче дітей і побуту, вона живе між прозорих вікон, хмар і постійного цокотіння годинника. Здавалось би, всі захоплюються нею. Та, знаєте, часто їй інші жінки кажуть, що вона все робить “не так”. Що їй би чоловіка і трохи жіночності. Трішки уступити і навчитись нарешті варити хоча би борщ, що їй би дитину, а краще три поки не пізно, лишити сходинки вгору іншим, її ж покликання не в цьому.

Ще одна моя знайома працює на двох роботах (чи, може, на трьох), не певна. Виховує дитину сама. Вона готує смачний борщ і вміло проводить співбесіди. Вона летить з іншого кінця міста забирати дитину зі школи, вчить вірші й ніколи не пропускає свят і лінійок. Вона ніколи не запізнюється, а замість лікарняних працює з дому. Здавалось би, що може робити “не так” вона. Та, знаєте, часто їй інші жінки кажуть, що дитині треба батько, хай будь-який, непогано би не лінуватися схуднути і, може, трохи більше заробляти, бо ж скоро буде пізно.

Знаю я жінку, що виглядає завжди на всі сто, а то й двісті. Їй трохи за п’ятдесят і лак в неї на нігтях такий же блискучий як її посмішка. Вона самотня от уже декілька років – ходить в оперу і театри, читає книжки на терасах і бігає в сукнях наче зірка кінофільму. Здавалось би, всі захоплюються нею. Та, знаєте, часто їй інші жінки кажуть, що вона все робить “не так”. Що їй би додати поважності, трохи приглушити колір лаку і вдвічі зменшити посмішку на обличчі. Волосся постригти коротко і вдягнутись нарешті по віку, бо для такого їй пізно.

А знаєте що? Жодна з них не робить нічого “не так”, хто би що не казав і не думав. Нема такого універсального сценарію, в якому щасливо б жив кожен. Є просто різні життя, в яких нашим “не так” часто не місце.