Консультує дитячий практичний психолог Анна ЛУНЬОВА.

ЗНАЙДІТЬ ПРИЧИНУ

Спробуйте зрозуміти причини виникнення істерики у вашої дитини. Нам, батькам, треба знати це, оскільки тоді легше сприймаються самі капризи, ми не дратуємось і своєю поведінкою і діями ще більше не роздуваємо дитячу істерику. Причин може бути кілька.

1. Коли у дитини виникає істерика, одразу треба звернути увагу на фізіологічні моменти – можливо, дитині жарко, вона хоче їсти чи пити, втомилась (оскільки ви вже другу годину ходите по магазинах). Якщо вони є, якомога швидше спробуйте виправити ситуацію і усунути фізіологічний дискомфорт.

2. Усі діти егоцентричні за своєю натурою. Це означає, що вони не здатні дивитись на все, що відбувається навколо, з точки зору інших людей. Вони не можуть поставити себе на місце інших. Звісно, це все не тому, що вони не хочуть, а просто банально не можуть в силу особливостей розвитку психіки. Отже, діти не здатні зрозуміти, що може не вистачити грошей на продукти, через те що буде куплена іграшка і будуть вимагати свого, бо вони так ХОЧУТЬ.

3. У маленьких діток ще не розвинене відчуття часу. І коли їм відмовляють, то вони думають, що відмова розповсюджується на «взагалі», тобто їм тяжко зрозуміти, що завтра чи ввечері можна буде купити щось (чи з’являться гроші, чи зайдете в магазин, де ця іграшка набагато дешевша).

3. Якщо діти не розуміють слово «ні» (тобто коли малеча не звикла, що їй відмовляють), є ризик виникнення істерик не лише в магазині, а й у будь-якому іншому місці. Це тема меж і правил. Дитина перевіряє батьків, вибудовує межі дозволеного. Це окрема тема, на яку будуть окремі рекомендації.

4. Ще одна причина – ваш малюк маніпулює. Він сформував для себе зв’язок «якщо підключу сльози і плач – досягну свого».

ЯК РЕАГУВАТИ

Безпосередньо під час нападу істерики всім своїм виглядом треба показати дитині, що ви:

а) твердо стоїте на своєму;

б) слізьми і плачем дитина не досягне свого;

в) любити свою дитину навіть «таку».

1. Це означає, що без приниження, фізичного і вербального насилля, криків дати дитині «перебіситись», при цьому СПОКІЙНО! стоячи поряд (можна займатися своїми справами – читати етикетку чи розмовляти по телефону, але мати дитину в полі зору).

2. Якщо дитина довгий час не може прийти в себе, ви можете сказати, що вам не подобається така її поведінка (а не сама дитина), і якщо вона не припинить, то ви її силою заберете з магазину додому! Важливо попередити, а потім і вчинити так, як сказали! Повірте, таке доведеться зробити всього кілька разів. Якщо ви робите все правильно, істерики ставатимуть менш частими та менш тривалими. Діяти за таким планом інколи заважають почуття сорому, страху – «що подумають інші», «він б’ється головою, який жах, що скажуть інші». Намагайтеся відкинути ці почуття і сконцентруватись на власній дитині.

3. Якщо дитина вас чує, то ви можете сказати, що ви поряд, чекаєте, коли дитина заспокоїться і ви зможете її обійняти.

4. Якщо дитина більш-менш заспокоїлася, можна спробувати пояснити причину відмови. Крім того, треба дати можливість дитині зрозуміти, що ви її розумієте. Часто діти думають, що ми просто не знаємо, що вони хочуть, та коли ми скажемо, озвучимо це їм, наприклад, «Назар, я тебе почула і зрозуміла – ти хочеш машину, але в мене є гроші лише на продукти», сприйняти відмову легше.

ЯК ЗАПОБІГТИ ІСТЕРИЦІ

1. Перед тим, як йти до магазину, обговоріть із малюком, що ви будете купувати, порадьтеся з ним і, якщо дитина доросла, визначте, скільки грошей ви витратите. Наприклад, ми з моїм 2-річним сином пишемо списки: я свій, а він свій (звичайно, він просто малює, але ним це сприймається як важлива справа!).

2. Якщо ви відчуваєте, що ваша дитина ще може влаштовувати істерики в магазині, нагадайте їй, якої поведінки ви від неї очікуєте безпосередньо перед дверима магазину (не хапати все з поличок без дозволу, не кричати…)

3. Коли обираєте товар, попросіть дитину знайти необхідний (інколи можна зробити вигляд, що ви не можете щось знайти). Таким чином малеча відчуває відповідальність і свою значимість. Крім того, вона занята і тому нудитися в неї просто немає часу.

4. Якщо в магазині малюк чогось дуже хоче, і ви бачите, що істерика не за горами, – дістаньте олівець із аркушем паперу, напишіть це в його власному «Списку бажань» і скажіть, що наступного разу (або коли ви вирішите) ви врахуєте його бажання і розрахуєте на це гроші. Таким чином дитина розуміє, що ви почули її і потурбуєтесь про те, що вона хоче.

Ще один варіант, як можна вчинити, якщо дитину дуже зацікавила іграшка, яку ви не планували купувати, – сказати: «Яка гарна річ! А може, ми напишемо листа Миколаєві і розкажемо про цю річ? Роздивімося її якомога краще, щоб описати всі деталі». Звичайно, другий спосіб працює з молодшими дітьми, допоки вони вірять у Миколая.

5. Буває так, що черги біля каси надзвичайно великі, і малюк втомлюється стояти. Спробуйте придумати нескладні ігри: порахувати, що купили, визначити, які кольори переважають, перечитати список… Варіантів ігор дуже багато, все залежить від вашої фантазії.

6. Не забудьте похвалити свою дитину на виході із супермаркету за гарну поведінку.

Якщо ви будете дотримуватись цих нескладних рекомендацій, то найближчим часом ваш похід до магазину з малечею буде не каторгою, а цікавим та пізнавальним заняттям!