Якщо чоловік спілкується з вами, лише тоді, коли йому заманеться…

Дуже неприємно усвідомлювати, що чоловік йде на ЗБЛИЖЕННЯ тільки тоді, коли йому щось від вас ПОТРІБНО. Така людина буквально поглинає вашу енергію та не дає насолоджуватися життям.

Насправді це досить поширений випадок. Це не той варіант, коли партнер уникає вас, не відповідає вчасно або взагалі на ваші повідомлення. Це ще гірше. Чоловік ініціює спілкування лише в той час, коли це потрібно йому, на ту тему, яка саме його цікавить.

Поглиначі чужої енергії

Навіщо ви йому потрібні зараз – важко сказати. Можливо лише для підтримки розмови. Ні, він не скучив, просто втомився бути один, захотілося, щоб хтось його морально погладив. А ще – покрасуватися, розповісти про якусь значну для нього подію. Абсолютно не морочачись, наскільки це важливо для вас.

Відповіді він, власне, і не чекає. Йому дуже функціонально злити на вас мікс зі своїх почуттів, позитивних та негативних. Найголовніше тут те, що йому байдуже, яку реакцію це викличе особисто у вас.

Такі поглиначі чужої енергії досить поширені. Вони начебто підкрадаються з-за кута в той момент, коли ви забуваєте про них і починаєте просто насолоджуватися життям. Ваша незалежність, наповненість, життєрадісність притягує його, як магніт.

Мимоволі згадалася класична історія Онєгіна з Тетяною. Коли недосвідчена дівчинка освідчувалась чоловікові в коханні, йому було якось нецікаво. А коли дружина генерала «мала його на увазі» – ось тоді пристрасть і спалахнула! Абсолютно аналогічно все відбувається у сучасних Онегіних та Тетян.

Тільки справжня Тетяна була вихована у суворих правилах, у шляхетній дворянській сім’ї. І їй вистачило сили духу та волі, щоб: а) відмовити Онєгіну; б) чесно сказати йому “Я вас люблю, до чого лукавити!”.

А нинішні дівчата чи то бояться опинитися одні (це в юному віці). Чи то страждають на якусь психологічну аморфність і безвольність. Факт залишається фактом – вони терплять таке ставлення до себе чоловіка. Дозволяють так із собою поводитись, і в результаті пожинають плоди цього спілкування.

Звичайно, нехай кине в них камінь той, хто сам хоч раз ні потрапляв в аналогічну ситуацію. Але виправдовувати себе цим теж не вихід. Милі пані, коли на вашому горизонті наступного разу з’явиться змій-спокусник у вигляді колишнього партнера, згадайте монолог Тетяни з Онєгіним.

Тільки не переплутайте – не той, що на початку роману, у листі. А саме той, у якому Тетяна постає як зріла особистість, і гідна поваги жінка.

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook