Якось одна дівчинка захотіла коротку стрижку
Мама розсердилася: “Не дозволю різати коси!” Тато гаркнув: «До вісімнадцяти — тільки через мій труп». А бабуся заплакала, довго благала не псувати «такі красиві коси, стільки років вирощували, ти вже завтра пошкодуєш, всі шкодують, а назад не відросте, ти подивися, які у тебе заколочки, резиночки, все таке красиве, ну, поступися, от і молодець».
Якось одна дівчинка захотіла покинути танці записатися на хокей
Мама розгнівалася: «Що за бздури?! Хокей – для хлопчиків!» Тато посміявся: «Та потрібна ти там — ревіти і губки фарбувати! Тобі там зуби виб’ють, ніс зламають, хто потім на тебе, таку гарну, подивиться?» А бабуся довго-довго вмовляла подумати, стільки ж років на танці ходила, на музику, хто ж так робить – все кидає і втікає, а незабаром конкурс, а педагог стільки вклала, а костюми з мамою шили-шили, що ж, все даремно? Не будь егоїсткою, дитинко! От і молодець.
Якось одна дівчинка захотіла вступити на непростий та цікавий факультет серйозного вишу в одному великому чужому місті.
Але мама сказала: «Не пущу! У Гальки з роботи обидві доньки із цих інститутів повернулися вагітні! Як з ланцюга зірвалися – п’янки, гулянки, хлопці, дурниці різні!». Тато розлютився: «По гуртожитках будеш поневірятися! Будеш там не потрібна, з провінції, використають та викинуть! А поїдеш сама — у розшук подамо, за коси додому притягну, ні копійки від нас не чекай, зрозуміла?!»
Але вчителька хмикнула: «Це нереально, торік Світлана туди з медаллю не вступила. Та й навіщо тобі? Ну вчиниш. Так все одно на першій сесії відрахують, туди з гімназій і ліцеїв ідуть! Та й навіщо тобі? Чоловіча професія, а ти все одно потім заміж вийдеш, народиш, підеш в офісі папірці перекладати, не вигадуй, йди до нас у педагогічний, вивчишся, влаштуєшся на роботу, життя, вважай, склалося».
А бабуся схопилася за серце: «Як же мати без тебе, хто їй по господарству допоможе, з братом? Мені з городом? Дитинко, де народився, там і згодився. Ніхто в нашій родині не хапав зірок з неба, всі на рідній землі працювали, не будь егоїсткою, подумай про сім’ю, що люди скажуть, а як же Саша, такий хороший хлопчик, у нього порядні батьки, він же тебе любить, а ти його покинеш?!»
А Сашко ображався, не розмовляв, психував і репетував уночі під вікнами про «Я люблю тебе, не їдь».
Якось одна дівчинка хотіла розлучитися
Але чоловік сказав, що якщо так, то жодної копійки від нього не дочекаються і за квартиру він судитиметься. Хочеш йти — йди з голою дупою, зрозуміла?
А мама заголосила, що навіщо тоді одружувалися, навіщо весілля, навіщо народжували? Чим думали? Сьогодні з одним, завтра з іншим? А утримувати тебе з дитиною хто буде? На учительську зарплату? Нам на шию? Чого тобі не живеться — добрий чоловік, не п’є, не б’є, із роботою, із зарплатою, квартиру вам купили, а тепер він її ділити буде?! Раніше треба було думати!
А начальство сказало, що ніяких поблажок не буде, навпаки, навантаження збільшується, треба буде взяти вечірні підробітки, і щоб ніяких «треба дитину забрати» та інших лікарняних, вирішуйте свою сімейну ситуацію так, щоб це не позначалося на роботі.
А свекруха кричала, що її позбавляють онука, її сина дитини, а дитини батька.
А колеги та подруги охкали, що розлученим жити важко, а знайдеш нового — точно буде не кращий за першого. Навіщо шило на мило? Всіх породистих кобелів ще цуценятами розбирають. Та й наша робота зовсім не підходяща для пошуку чоловіка, одні самотні жінки, навіть фізрук у нас жінка, не знайдеш нікого, самотня будеш.
Якось одна дівчинка хотіла поміняти професію та роботу
Нова робота вимагала поїздок на навчання і обіцяла в найближчому майбутньому хорошу зарплату, чудові перспективи та довгі цікаві відрядження в далекі та близькі країни.
Але чоловік сказав, що нормально взагалі вона надумала! Вона десь пропадатиме, вештатиметься, то поїздка, то навчання, то робота допізна. А дім? А шлюб? А діти? Їм мати не потрібна? З начальством у готелях? За ідіота мене маєш? Вже спиш там із кимось? Не потерплю!
А батьки сказали, що найважливіше – злагода в сім’ї. Що дітей вона народжувала для себе, їм до пенсії далеко, глядіти-забирати-займатися не зможуть. А чим думала, коли народжувала? Ні, люба моя, вийшла заміж, народила дітей — займайся! Не знали, що таку егоїстку виростили, діти їй не потрібні, робота дорожча та й що це за робота? Робота у жінки має бути нормальна, скромна, постійна. Щоб завжди можна підмінитися, відпроситись, щоб розуміли, що в тебе діти. Безсовісна ти! Як тобі не соромно? Та й не вийде в тебе нічого. Така робота складна, нервова. А ти в нас домашня, грубого слова не скажеш. Ну, куди тобі, га? Кинеш все заради повітряних замків, а потім приповзеш назад, а не візьме тебе директорка у школу! І чоловік не пробачить!
На роботі зовсім відчитали за егоїзм, середину навчального року і заприсяглися, що тут їй у жодному разі більше не працювати, якщо вона така невдячна, взяли-пригріли, а вона, а вона…
Подруги розсудили, що заробляти має чоловік. І що їхні чоловіки на таку роботу з відрядженнями точно не відпустили б. А тому, що люблять та ревнують, ось.
Якось одна дівчинка святкувала свій ювілей
За столом зібралася родина, подруги, колеги. Всі раділи і говорили тости про те, якою вона завжди була доброю дочкою, чудовою дружиною та справжнім професіоналом, педагогом від бога, справді цінним співробітником.
А дівчинка розплакалася, що хотіла прожити життя зовсім інакше: обстригти прокляті коси, грати в хокей, вступити у виш і поїхати, не заводити сім’ю точно років до тридцяти, знайти роботу своєї мрії і об’їздити весь світ.
Її втішали, подавали серветки, перешіптувалися, що перебрала і постійно охали: «Люба, та хто ж тобі заважав?!»
Авторка – Зоя Атискова
Якщо ви чекаєте на знак, сигнал, щоб щось змінити в житті, то це він! Живіть своє життя, не потрібно проживати чуже. Ідіть за своїм бажанням, нехай воно буде вашим дороговказом. Виходьте з тіні, сяйте!
- Щодня перечитуйте ці слова – і ваше життя зміниться!
- Якщо хочете позитивних змін у житті…
