Я гніваюся і переживаю, коли щось іде не так

Одного разу молодий учень прийшов до свого наставника і сказав:

– Учителю, я хочу стати мудрим і спокійним, як ти. Але в мене ніколи не виходить стримати гнів, коли щось іде не так, або не переживати, коли я роблю помилки. Що мені робити?

Наставник відповів:

– Залишайся зі мною три дні, і я дам тобі відповідь.

Учень залишився в домі наставника. У перший день він відчув, як наставник ставиться до нього з особливою увагою, обговорює його майбутнє і хвалить його здібності. Учень почав відчувати гордість за себе, адже його наставник був відомим мудрецем, і такі слова багато для нього значили.

Наступного дня наставник поводився зовсім по-іншому: він не звертав уваги на учня, був зайнятий своїми справами і навіть уникав розмови з ним. Це роздратувало учня, він відчув себе непомітним і непотрібним. Коли наставник нарешті підійшов до нього, учень не витримав і сказав:

– Учителю, чому ти так зі мною поводишся? Спершу ти мене підтримуєш, а тепер ігноруєш!

Наставник усміхнувся і відповів:

– Ти сам щойно дав собі відповідь. Як бачиш, твої емоції змінюються залежно від того, як інші ставляться до тебе. Але мудрість і спокій – це не залежність від чужої думки. Це здатність зберігати рівновагу всередині себе, незалежно від зовнішніх обставин. Твоя сила – не у тому, як тебе оцінюють інші, а в тому, як ти сам оцінюєш себе.

Учень зрозумів, що справжній спокій – це те, що знаходиться всередині нього, і що тільки він сам може його віднайти.

Помилки не зменшують твоєї цінності

Третього дня наставник рано вранці підійшов до учня, вручив йому глиняний глечик і сказав:

– Візьми цей глечик і принеси мені води з річки. Але пам’ятай: глечик дуже цінний і крихкий, не впусти його.

Учень обережно взяв глечик і пішов до річки. Дорогою він увесь час хвилювався, щоб не спіткнутися і не розбити посудину. Він йшов повільно, зосереджуючи увагу на кожному кроці, боявся навіть різко дихнути. Але коли він був майже біля річки, один із перехожих випадково зачепив його, і глечик випав з рук, розбившись на друзки. Учень закам’янів від розпачу, не знаючи, як повертатися до наставника.

З важким серцем він пішов назад і, ставши перед наставником, сказав:

– Учителю, я зробив усе можливе, щоб зберегти цей глечик, але все одно його розбив. Вибач мені, я не впорався з твоїм завданням.

Мудрець спокійно подивився на нього і сказав:

– Глечик — лише випробування. Іноді ми всі стикаємося з ситуаціями, які не можемо контролювати, навіть коли робимо все можливе. Твоя реакція на це і є тим, що визначає тебе. Якби ти зрозумів, що цінність — не в глечику, а в досвіді, що він тобі дав, то знав би: помилки не зменшують твоєї цінності, а роблять тебе сильнішим і мудрішим.

Учень зрозумів урок третього дня: справжня мудрість полягає не в страху помилися, а в здатності вчитися і зберігати внутрішній спокій, навіть коли щось іде не так.

Радимо також прочитати: