― Хммм, ― я трошки примружую очі, роблю вдих і повільний видих, даю собі паузу, щоб відчути, чим відгукується тіло і якими образами наповнюється уява. ― Я точно хочу почуватися вільною: бути прийнятою з усім своїм майндсетом, дивними езотеричними штуками, фінансовими траблами, кінками і відвертістю. Я хочу знати, що я можу ділитися думками і бути почутою, а не мовчати, бо боюся наслідків. Тобто, мені точно в стосунках безпечно.

Я хочу, щоб мене підтримували. Тобто ніяких “Не роби цього” чи “В тебе не вийде”. Замість цього я хочу, щоб мене питали, чи впевнена я, що я цього хочу для себе? Чи подумала я про ризики і наслідки? І якщо я все ще впевнена, то просто казали: “Окей, як на мене, ідея сумнівна, але якщо це тебе робить щасливішою, подумаймо, як можна її реалізувати”.

Я хочу почуватися задоволеною: собою, партнером, стосунками. О, мені хочеться будувати стосунки так, щоб радіти, щоб справді їм радіти. Бо радіти своєму життю без стосунків я вже вмію, воно мені подобається. Тому якщо я вже обираю бути в стосунках, то тому що це відчувається цікавішим і кращим, надихає, розвиває і створює щось особливе в моєму житті.

Я хочу почуватися впевнено. Без сумнівів, що я в стосунках, що я цінна, що мене хочуть. З простою такою впевненістю, що я, він і ми ― в порядку.

Я хочу пишатися нашою комунікацією: тим, як ми домовляємося – прямо і відкрито, з повагою і цікавістю одне до одного, вирішуємо складні питання, як дискутуємо на відверті теми, як вирішуємо конфлікти і як говоримо про вразливості й помилки. Я хочу дивуватися тому, як ми вміємо і захоплюватися тим, як в нас виходить: глибоко, з різних сторін, на рівних…

Мені хочеться, щоб в стосунках ми були командою, а самі стосунки – співтворчістю двох цікавих одне одному і собі людей. Коли кожен з нас цікавий саме такий, який є і ми можемо знайти нашу автентичну форму стосунків.

Я помічаю, як усмішка з’являється на моєму обличчі.

― Цікавість. Оооо, так! Цікавість! Пам’ятати, що він – якась зовсім інша людина, що в нього свій якийсь власний світ, власні упередження, бажання, страхи, мотивація і причини, чому він живе своє життя саме так. І не намагатися його змінити (але тут, я звісно, зафейлю. Я буду намагатися щось змінити – але буду ці зміни пропонувати і щось робити за його згодою (сподіваюся). Замість того, щоб змінювати людину, я б хотіла знаходити, як наша рівність може створити щось цікаве.

Ще хочу захоплюватися: майндсетом чи звичками, його тілом, його скілами, його відкриттями і кроками, які він робить. Його вмінням відчувати.

Ще хочу хотіти його. Чуттєво, відверто, безсоромно і насолоджуватися ним.

Хочу хотіти насолоджуватися, коли знайомлю його з кимось і кажу “Це мій партнер…”

Я хочу надихатися ним. А ще бути вдячною ― собі, йому, всесвіту, ― за те, що ми разом. За те, що в мене є можливість бути поруч і почуватися саме так, як я почуваюся поруч з ним.

І я хочу навіть в конфлікті пам’ятати, що мій партнер цінний для мене, а тому обирати будувати близькість замість того, щоб бути правою чи щоб все було за моїми правилами.

― А він? Що б він мав відчувати до тебе, як тобі б хотілося?

― Я хочу, щоб йому зі мною було добре. Спокійно, впевнено і добре.

Місцями неспокійно ― азартно, весело, емоційно, грайливо.

Хочу, щоб він цікавився мною і хотів мене досліджувати: моє тіло, моє світосприйняття.

Хочеться, щоб поруч зі мною він почувався впевнено: він опорний, він цінний, він підтримуючий.

І безпечно: щоб міг бути в різних своїх станах – і впевненим, і щасливим, і розгубленим, і вразливим…

Мені хочеться, щоб в нього народжувалося і реалізовувалося багато ідей – для нього самого і для нас двох. І щоб йому було або цікаво, або нейтрально, або навіть весело – в контакті з будь-якими частинами мене і моїми проявами.

І я точно НЕ хочу, щоб поруч зі мною він почувався наляканим чи безсилим (окрім виняткових гострих ситуацій)

Мені хочеться, щоб він відчував себе побаченим і почутим. Мені хочеться, щоб він почувався привабливим, сексуальним, вільним і грайливим. І, звісно, задоволеним.

І так, слухай, я знаю, що це ідеальна картинка, що життя багатогранне і що те, чого я хочу ― це мрія. Але для мене це орієнтир, за яким я звіряюся, чи взагалі я там, чи з тією людиною, чи в тих стосунках. Саме тому і люблю такі запитання.