Заборони – це природна складова виховання. Вони необхідні для гармонійного розвитку особистості, не потрібно намагатися обійтися без них.
Потрібно вводити обмеження грамотно і запастися терпінням, адже стійкий результат вимагає часу і зусиль. Зате тоді карапуз перестане відповідати гнівом, роздратуванням і бажанням зробити все навпаки.
Як діти реагують на заборони
Привчати дитину до слів «не можна» і «ні» слід приблизно з року, в цей час його активність зростає в рази. Перша реакція на обмеження – плач, обурення або агресія. Це абсолютно нормально, так дитина висловлює свою незгоду.
Вона поки не може з першого разу засвоїти «не можна», тому завтра, швидше за все, спробує повторити ту дію, яку їй заборонили вчора. Це особливість сприйняття малюків, а не «шкода» або спроба зробити зло дорослому.
Крім того, діти в силу віку не розуміють, що заборона поширюється на всі аналогічні ситуації, а не тільки на одну конкретну. Тобто, якщо навіть дитина зрозуміє, що не можна смикати провід від ноутбука, не факт, що вона не буде смикати його в інших доступних місцях. Вона просто не здогадається, що і це теж заборонено. Про це дорослим слід пам’ятати і терпляче нагадувати малюку.
Маленькому першовідкривачеві неймовірно цікаво все навколо. А тут батьки зі своїми постійними «не можна». Так ми гасимо весь запал і дослідницький інтерес у дитини. Якщо один буде протестувати і до останнього робити по-своєму, то інший після кількох невдач здасться, і його ініціативність розіб’ється об залізну стіну постійних заборон. В останньому випадку ми отримаємо поступливу дитину, але пасивну, яка боїться робити щось самостійно. Тому так важливо дотримуватися балансу: хловживати обмеженнями так само недобре, як дозволяти все.
Поради для батьків
1. Знизити кількість заборонених слів до мінімуму, адже головна помилка батьків – надто часте їх вживання. Коли дитина чує «ні» і «не можна» з будь-якого приводу, вона просто перестає сприймати ці слова серйозно.
В ідеалі для дітей до 3 років обмеження повинні стосуватися:
- дій, які ставлять під загрозу безпеку;
- агресії в адресу людей або тварин.
Наприклад, не можна доторкатися до розетки, плити або кружки з гарячим чаєм, грати з сірниками, кусати і бити людей, мучити кішку. Решта ж – все, що безпечно, – не несе за собою шкоди, воно лише додає клопотів дорослим.
Малюки 1-3 років ще не здогадуються, що одна і та ж дія на вулиці дозволяється, а вдома – ні (грати з піском або водою, малювати крейдою). У подібних ситуаціях краще пояснювати все малюкові, не вживаючи заборонені слова.
Після 3 років дитина починає усвідомлювати більше, тепер заборони можна формулювати більш конкретно. Наприклад, замість «не чіпати кота», сказати, що гладити кота можна, але тягнути за хвіст – не можна.
Потрібно постаратися не позбавляти малюка радості пізнавальної діяльності. Нехай він бігає, стрибає, чіпає і розглядає різні предмети, ганяє голубів. Адже так приємно бачити, з яким захопленням він набуває нового досвіду.
2. Якщо все ж необхідно ввести обмеження, можна замінювати слово «не можна». Наприклад, говорити замість нього «небезпечно», де це доречно. Або так: «можна переходити дорогу тільки за ручку з мамою» (замість «не можна одному переходити дорогу»).
3. Кожен раз пояснювати причину заборони – так дитя зрозуміє, що це не можна, тому що дійсно небезпечно, а не тому що у мами чи тата зараз немає настрою. Щоб малюк переконався в справедливості заборон, можна іноді дозволяти йому зробити по-своєму, але заздалегідь попереджати, що буде в цьому випадку. Наприклад, дати йому доторкнутися до гарячої чашки на столі. Нехай температура поверхні буде не такою високою, щоб обпектися, але досить неприємною, щоб повторювати такий досвід не виникло бажання.
4. На кожне «не можна» має бути своє «можна». Наприклад, не можна чіпати посуд на плиті, зате можна брати ложку зі стола. Цей прийом допомагає відволікти дитину від заборонених об’єктів, але не заважає дізнаватися нове.
5. Якомога рідше вживати в мові частку «не», дитяче сприйняття її ігнорує. Замість «не роби» малюк чує: «роби». Набагато продуктивніше використовувати стверджувальні висловлювання. Перший час потрібно буде контролювати себе, потім це увійде в звичку.
6. Замість прямих заборон більше розповідати про:
- те, чому так робити не слід;
- наслідки;
- своїх почуттях, коли малюк порушує заборону.
Діти багато розуміють, потрібно лише правильно вибрати момент для бесіди: і дитина, і мама повинні бути спокійні і налаштовані на спілкування.
7. Визначити для малюка абсолютні «не можна» – те, що заборонено за будь-яких обставин. В цей перелік можна включити такі пункти:
- бігати і гратись там, де їздять машини;
- робити боляче іншим людям і тваринам;
- чіпати плиту і проводи;
- залазити на підвіконня.
Батькам необхідно розробити точний список табу, суворо дотримуватися його і вимагати того ж від інших членів сім’ї. Якщо чогось не дозволяють батьки, значить, бабуся, тітка і старший брат теж не повинні дозволяти. Узгодженість тут дуже важлива, тільки вона допоможе дитині сприйняти ці обмеження так, як потрібно.
8. Не провокувати дітей самим. Часто дорослі самі створюють ситуації, коли дитина просто не може втриматися від спокуси і порушує заборону. Наприклад, батьки не дозволяють чіпати паспорт, а самі постійно кладуть його на видних і доступних місцях.
Тут винна зовсім не дитина. Дорослим слід організувати зберігання важливих речей так, щоб малюк не міг до них дістатися при всьому бажанні.
Про що корисно пам’ятати, забороняючи
- Інтонація повинна бути спокійною, не потрібно підвищувати голос, лаятися, погрожувати. Це допоможе малюкові почути те, що до нього хочуть донести, і не відволікатися на форму, в якій це підносять.
- Потрібно ставитися до дитини з повагою, не ображати, не принижувати її, не змушувати відчувати себе безпорадною.
- Коригувати заборони по мірі дорослішання. Дитя росте, у нього з’являється більше усвідомленості в діях, а також нові вміння та навички. З часом можна дозволяти більше, не забуваючи про заходи безпеки.
- Подавати приклад. Доброта, охайність, ввічливість, відсутність шкідливих звичок – все це можна виховати лише на власному прикладі. Інакше як донести до малюка, що, припустимо, курити не можна, якщо мама і тато самі це роблять? Адже діти нас не чують, вони на нас дивляться.
Навчити дитину розуміти і приймати заборони непросто. Складність в тому, що перераховані заходи не почнуть працювати з першого разу. Вони вимагають від батьків системності, багаторазового повторення, терпіння і незворушності. При цьому карапузові потрібно дати можливість досліджувати світ, робити самостійний вибір. Тільки так він навчиться приймати рішення і відповідати за вчинки.
Краща стратегія – зробити перелік заборон мінімальним і говорити «не можна» лише в самих крайніх випадках. А в інших – використовувати альтернативне «можна тільки». І поступово малюк почне слухатися, тому що це буде вже його особистий вибір.
