Як ви гадаєте, які ваші шанси на успіх, якщо ви на автостанції в Калинівці чекаєте на відправлення поїзда Гельсінкі – Пекін? Я думаю, що вони близькі до нуля.

Щоб потрапити до Пекіна, вам необхідно зробити як мінімум дві речі. По-перше, визнати, що ви на автостанції, а не на залізничному вокзалі. А по-друге, визнати, що ви в Калинівці, а не Гельсінкі. Тобто. ви маєте визнати та погодитися з тим, що є насправді. Це буде відправною точкою для руху далі. (С) Мінакова

Зміни відбуваються тоді, коли людина стає тим, ким вона є насправді

Описана вище ситуація – це ілюстрація теорії парадоксальних змін Арнольда Бейссера. В оригіналі ця теорія звучить так: зміна відбувається тоді, коли людина стає тим, ким вона є насправді, а не тоді, коли вона намагається стати тим, ким вона не є.

Зміна не відбувається через навмисну спробу змінити себе самого чи когось, але відбувається тоді, коли людина намагається бути тим, хто вона є насправді – бути повністю залученою до сьогодення.

Можна як завгодно довго вдавати, що ви на залізничному вокзалі в Гельсінкі чекаєте на поїзд, але від цього навряд чи ви зможете потрапити до Пекіна. Реальність у тому, що ви вдаєте на автостанції у Калинівці.

Визнання реальності – це опора, завдяки якій відбуваються зміни.

• Можна як завгодно довго думати, що вам набридло бути годувальницею сім’ї, але реальність така, що тільки так ви почуваєтеся потрібною та цінною.
• Можна як завгодно довго нарікати на те, що ваш партнер недостатньо піклується про вас, але реальність така, що ви не вважаєте себе гідною турботи та цінності.
• Ви можете скільки завгодно намагатися стати доброю, але реальність у тому, що вас уже «задовбали всі ці м…..ки».
• Ви можете як завгодно довго вдавати впевнену у собі, сильну жінку, але реальність така, що ви налякані.

Ціна відмови від реальності – відсутність змін. Це життя, яке завмерло в одній точці. Це безрезультатні спроби змінити стан речей. Це відчай від того, що «все вже перепробував, і нічого не виходить». Це нудьга та безнадійність. Це злість на себе та інших. Це ще суворіші методи мотивації у тому, щоб опинитися у бажаному місці. Це суворі покарання себе, якщо чергова спроба не вдалася.

А треба лише визнати реальність такою, якою вона є. Визнати та погодитися. Тому що часто реальність нам не дуже подобається. Саме тому ми так хочемо втекти із неї. Погодитись – це дозволити бути. Бути на непривабливій автостанції у Калинівці.

Визнання дає нам опору, а згода – сили. І лише тоді можливі зміни.

Радимо також прочитати:

Автор – Архісоматика

Фото – Енгін Акюрт