Уже не перший рік він чіпляється до мене, а я вдаю, що мені байдужий. Він приходив по мене після тренувань, робив спроби поцілувати. Але ж ні! Я, наче дика троянда, щоразу настовбурчувала свої гострі колючки.

Знову й знову всі його спроби були марними. Але не тому, що він мені не подобався, – я просто знала, з ким маю справу. Він той, перед ким не може встояти жодна дівчина, і він користається цим.

Я трималася достатньо довго. Його очі зводили з розуму, а погляд такий проникливий, що здавалося, ніби він бачить тебе наскрізь.

Одного розу він вкотре прийшов до мене на тренування. Довго стежив за мною, моїми рухами, ловив мій погляд і не зводив очей.

Якийсь час це дратувало мене, виводило з рівноваги…
Але нарешті ми залишилися вдвох і нарешті я зрозуміла, що це та людина, з якою можна порозмовляти про все. Ми говорили про життя, адже мало хто розуміє, наскільки воно жорстоке, не передбачуване.

Спершу він обійняв мене дуже ніжно, ми обмінялися кількома кумедними фразами. А потім в якусь мить він несподівано поцілував мене. Цей поцілунок був таким жагучим, що я зрозуміла: зі мною щось трапилося.

Я закохалася! Хоча так цього боялася й остерігалася. Адже він не вміє кохати, він не знає, що таке справжнє кохання! Він насолоджується перемогами над дівчатами.

Та коли він натішиться своїм виграшем, то викидає дівчину, як непотрібну річ. А вони, дурепи, у відчаї, що їх покинув “коханий” хлопець, кидаються під колеса автомобілів та стрибають з дев’ятого поверху.

Та це не у моєму стилі. Я багато що пережила в цьому світі, і життя навчило мене бути сильною. Навіть тоді, коли кохана людина помирає в тебе на руках, але ти повинен вистояти, тому що життя не зупиняється.

Коханий, якщо ти бачиш цей лист, знай: я тебе кохаю і завжди чекатиму на тебе. І затям: я не та дівчина, яка впадає у відчай через якусь дрібницю. Твоя справа зводити з розуму, а моя – потрапити у твоє серце.