“Знайдіть Тасю, я мушу попросити у неї вибачення”, – прошепотів смертельно хворий чоловік сестрі, яка нахилилася над ним. У кутку кімнати, намагаючись з усіх сил стримати сльози, стояла Вона…

Михайло Булгаков помирав важко. Не йметься віри, що цей змучений хворобою чоловік колись був струнким синьооким юнаком, що на смертному одрі лежить великий письменник сучасності.

У житті Булгакова були й стрімкі злети, і безгрошів’я, його любили перші красуні, він знався з багатьма відомими людьми свого часу. Але перед смертю він згадував тільки про своє перше кохання – про жінку, з якою обійшовся не найкраще і провину перед якою хотів спокутувати, – про Тетяну Лаппа.

Михайло вночі писав “Білу гвардію”. Тетяна сиділа поруч і час від часу подавала чоловікові миски з гарячою водою – аби зігріти замерзлі руки.

ВИПРОБУВАННЯ СІМ‘ЄЮ

…Літо в Києві. Набережною Дніпра гуляють гарні пари, тремтить листя на каштанах, повітря наповнене якимись невідомими, але дуже приємними ароматами… Після провінційного Саратова здається, що ти потрапила на казковий бал. Саме таким запам’ятався 16-річній Тані Лаппа її приїзд до тітки в Київ 1908 року. “Я познайомлю тебе з хлопчиком, він покаже тобі місто”, – сказала тітка юній племінниці.

Таня і Михайло ідеально пасували одне одному – ровесники, обоє з гарних сімей (батько Тетяни керував Саратовською казенною палатою, а Михайло був із сім`ї професора Київської духовної академії). Тому нічого дивного, що між молодими людьми швидко спалахнули ніжні почуття.

Коли канікули закінчилися і Таня повернулася до Саратова, закохані підтримували стосунки листовно. Проте тепер батьків це насторожувало: мама Булгакова бідкалася, що син закинув навчання в університеті, а родичам Тетяни не сподобалася телеграма, надіслана приятелем Булгакова після того, як вони не відпустили дівчини в Київ на свята: “Телеграфуйте обманом приїзд. Міша стріляється”…

Але перешкоди тільки підігріли їхні почуття, і вже 1911 року Булгаков поїхав до Саратова знайомитися з майбутніми тестем і тещею. За кілька років батьки врешті змирилися з бажаннями дітей (до того часу Тетяна вже встигла завагітніти й зробити аборт) та благословили їх на шлюб.

…Вони стояли перед вівтарем красиві й щасливі. І жоден з них не зміг відчути важливість моменту – обом постійно хотілося розсміятися. “У них в обох вітер у голові – вони ніби вродилися одне для одного!” – сказала якось про юних закоханих сестра Булгакова Віра. Пізніше від цієї безтурботності й сліду не залишиться.

ВИПРОБУВАННЯ ВІЙНОЮ

У 1916 році всіх студентів медичного університету, де навчався Булгаков, розподілили по земських лікарнях. Михайло і Тетяна потрапили до Смоленська. Першої ж ночі до них привезли породіллю…

Її екзальтований чоловік погрожував молодому лікареві пістолетом та кричав: “Якщо вона помре, застрелю!” Пологи приймали разом: Тася зачитувала потрібні сторінки підручника, а Булгаков намагався точно виконувати всі інструкції. На щастя, обійшлося…

Потім Булгакова мобілізували на фронт, і він як військовий лікар почав працювати в госпіталях. Тетяна поїхала за чоловіком і разом з ним доглядала поранених. “Тримала ноги, які він ампутував. Спочатку думала, що збожеволію, а потім нічого, звиклася”, – писала Тася у своїх спогадах.

Після фронту Булгаков працював земським лікарем у маленькому селі під Смоленськом. Пацієнтів було багато, більшість помирала від голоду і браку медикаментів – молодий лікар нічим не міг допомогти пацієнтам. Саме тоді Булгаков спробував морфій…

Життя з наркоманом – завжди випробування, а якщо довкола розруха та безгрошів‘я, – це справжня біда. Аби дістати морфій, довелося продати сімейні коштовності, відмовлятися від найнеобхіднішого.

Під час ломок Булгаков ставав або агресивним (погрожував дружині зброєю, якось навіть кинув у неї палаючий примус), або починав плакати й просити Тасю не здавати його у притулок для наркоманів. Тетяні знову довелося робити аборт – Михайло боявся, що через наркотики дитина народиться хворою.

На початку 1917-го Булгаков усе ж поїхав до Москви лікуватися. Але позбутися наркотичної залежності Михайлові допомогли не лікарі, а його вірна Тетяна.

Навесні 1918 року подружжя повернулося у Київ, там за порадою батьків Тетяна почала розбавляти кожну дозу морфію дистильованою водою. Врешті вона стала вколювати чоловікові тільки воду. Саме у Києві вони прожили відносно спокійні півтора року.

У 1919-му Булгаков знову записався в армію (цього разу Михайло лікував білих солдатів та офіцерів), і подружжя помандрувало аж до Владикавказа. Там

Михайло захворів на важку форму тифу. Через це Таня не змогла залишити місто разом з білими, їй доводилося бігати пограбованими вулицями у пошуках лікаря, продавати залишки прикрас, щоб годувати хворого. Саме тоді Тася вирішила продати навіть обручки, свою і Михайла… Пізніше цей вчинок вона вважала причиною розпаду їхньої сім‘ї.

ВИПРОБУВАННЯ СЛАВОЮ

Коли відгриміла громадянська війна, Булгакови перебралися до Москви. Почалася боротьба за виживання. Михайло вночі писав “Білу гвардію”, Тетяна сиділа поруч й час від часу подавала чоловікові миски з гарячою водою – аби зігріти замерзлі руки… А через кілька років Булгаков-письменник стає популярним.

Власне з того моменту сімейне життя дає тріщину. Михайло хоч і запевняв Тетяну, що ніколи не залишить її, проте попереджав: “Якщо зустрінеш мене на вулиці з дамою, вдай, що я тебе не знаю”. На ту пору Булгаков активно фліртував з шанувальницями свого таланту.

Але обіцянки ніколи не кидати Тетяну Булгаков не дотримався. Через 11 років після вінчання він запропонував їй розлучення. У ролі фатальної жінки виступила Любов. Любов Білозерська, 29-річна пані з багатою біографією, яка нещодавно приїхала з-за кордону. Вона розлучилася з чоловіком і вже мала намір вийти заміж за іншого, але завадив роман із Булгаковим.

Йому подобалася її витонченість, любов до літератури, гострий язик та світськість. Спочатку Михайло пропонував Тетяні… жити на їхній квартирі втрьох. Але, зловивши не одну кинуту в нього тарілку, зібрав речі і пішов сам.
Любов Білозерська стала другою дружиною Булгакова.

Він не забув про Таню – допомагав їй продуктами та грошима. А якось приніс у подарунок журнал, в якому опублікували “Білу гвардію” з присвятою Любі… Пояснив так: “Вона мене попросила. Чужій людині я відмовити не зміг…”. Але Тася образилася й викинула журнал у вікно. Більше вони не бачилися.

Таня вийшла заміж удруге, дожила до 90 років і померла в Туапсе. Булгаков розвівся з Білозерською, і його третьою жінкою стала Олена Шиловська, з якою він прожив до смерті.

Іван БОГДАНОВИЧ