Відомо, що дифтерія найперше вражає тих людей, які або зовсім не були прищеплені, або були, але тільки частково. Це гостре інфекційне захворювання передається через повітря, тобто найбільш універсальним способом, й уникнути його важко. Через два – три дні після зараження починається почервоніння в горлі, яке змінюється появою нальоту. У хворого підвищується температура тіла, розвивається слабкість, біль у м’язах, погіршується апетит, болить горло. А ще, коли людина хворіє на дифтерію, у неї вражаються слизові носа, зіву, гортані. До того ж утворюється щільна фібринозна плівка, набряк, що затрудняє дихання й може призвести до задухи. Дифтерійна паличка виділяє дуже сильну отруту, яка діє на всі життєво важливі органи, найперше на серце, головний мозок, нирки. Тож зазвичай хворі на дифтерію гинуть через ускладнення. І тільки лікування із застосуванням протидифтерійної сироватки, розпочате в перші дні, може запобігти виникненню ускладнень.
Джерелом інфекції є хворі на дифтерію особи та здорові бактеріоносії. Тому щодня людина не застрахована від зустрічі зі збудником цієї смертельної недуги.
Єдиним засобом захисту від дифтерії і її ускладнень є профілактичні щеплення, які призначають дітям тримісячного віку і проводять згідно з календарем щеплень, що діє в Україні.
До речі, такі календарі щеплень, ще більше насичені, діють у всіх цивілізованих країнах. Батьки повинні ознайомитися з цим календарем і робити все можливе, щоб його не порушувати. Інакше через невчасно зроблені щеплення може виробитися нестійкий імунітет. Між іншим, у той період, коли проти дифтерії не було вакцин, ця хвороба була однією з головних причин смертності у дітей.
Деякі батьки, недооцінюючи значення профілактичних щеплень, відмовляються від них. В умовах існування колективного імунітету, коли переважна більшість людей прищеплюються проти дифтерії, такі дітки можуть і не захворіти, але конкретна зустріч не прищеплених осіб з дифтерійною паличкою може виявитися фатальною.
Часто батьки причиною відмови називають наявність у дітей реакції на щеплення. Але набряк у ділянці проведеного щеплення або підвищення температури є нормальною фізіологічною відповіддю на щеплення. Ці процеси можна звести до мінімуму, якщо підготувати дитину до щеплення в дитячій поліклініці. Також щеплення можна провести в умовах денного стаціонару під наглядом лікарів або в лікарні.
Важливо, щоб людина на момент щеплення була здоровою. Людям з хронічними захворюваннями на момент загострення хвороби профілактичних щеплень не проводять. Перед щепленням і дітям, і дорослим лікар вимірює температуру тіла, проводить огляд і тільки після цього дозволяє процедуру.
Згідно з законами України, ті, хто відмовляється від щеплень, несуть адміністративну та дисциплінарну відповідальність. Дітей, які не прищеплені відповідно до календаря щеплень, не оформляють у дитячі оздоровчі, виховні та навчальні заклади. Підлягають усуненню з роботи та інших видів діяльності окремі працівники, які безпідставно відмовилися від щеплень.
